Преподобномученик Іона (Санков), ієромонах

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 21-й день / у четверту суботу після Пасхи — новомучеників, у Бутові постраждалих (перехідне)

Преподобномученик Іона народився 20 липня 1873 року в селі Солчино Зарайського повіту Рязанської губернії в благочестивій купецькій сім’ї, у Хрещенні був наречений Іоанном. Батько його, Андрій Микитович Санков, займався хлібною торгівлею в Москві.

У 1884 році, коли Іванові виповнилося одинадцять років, тяжко захворіла мати; за порадою лікарів вона поїхала на батьківщину до села Солчино, де у сім’ї був будинок і невелика ділянка землі, і взяла Івана із собою. Живучи там, він встиг закінчити два класи школи. Коли мати померла, він повернувся до Москви.

У Москві він закінчив свою освіту і став займатися разом з батьком торгівлею, але серце благочестивого юнака не було налаштоване ні на земні надбання, ні на життя сімейне. Стародавньою традицією в сім’ї було, щоб хтось із дітей присвячував своє життя служінню Богу, стаючи сугубим молитовником за всіх родичів, й Іван побажав піти на Афон і там прийняти чернецтво. Батько з радістю дав на це своє батьківське благословення.

У 1893 році, коли юнакові виповнилося двадцять років, він вступив послушником до Свято-Пантелеймонівського монастиря на Афоні. Тут, у славній та стародавній обителі, і завершилася, за його словами, його духовна освіта, тут же за деякий час він був пострижений в мантію з ім’ям Іона й висвячений на ієромонаха.

1 березня 1914 року ієромонаха Іону відрядили до подвір’я Пантелеймонового монастиря в Константинополі, де він прослужив до початку війни Туреччини з Росією в липні 1914 року, коли всіх російських підданих вислали із Константинополя. Отець Іона виїхав разом зі службовцями російського консульства. Після прибуття до Російської імперії він був призначений на подвір’я Пантелеймонового монастиря в Одесі, а після його закриття безбожниками в 1923 році перейшов служити до Благовіщенської церкви. У 1927 році, коли влада і цю церкву закрила, він став служити в храмі Всіх святих на кладовищі, але й цей храм невдовзі був закритий.

1930 року отець Іона отримав із рідних місць лист, у якому його знайомі писали, що у них в селі Алпатьєво, яке розташоване за кілька кілометрів від села Солчино, помер священник і було б непогано, якби він переїхав до них. Отець Іона одразу зібрався і вирушив на батьківщину. Священноначаліє призначило його до Казанського храму в селі Алпатьєво, де він і прослужив до арешту.

Наприкінці 1937 року співробітники НКВС допитали голів сільради і колгоспу в Алпатьєво, як свідків за посадою, а також і штатних свідків. Ті, зокрема, показали, що 1937 року було поставлено питання про закриття храму і передачу будівлі під школу. З цього приводу було скликано збори, і священник повідомив про них вірян, які, з’явившись на збори, стали на заваді закриттю храму, ледь не довівши й самі збори до зриву

24 лютого 1938 року отець Іона був заарештований і поміщений до в’язниці в місті Коломні. Священнику пред’явили постанову на арешт і запропонували її підписати, але отець Іона відмовився підписувати. Того ж дня слідчий його допитав.

— Серед вашого листування знайдено записку такого змісту: «Говорив про майбутнє пришестя антихриста, спершу колективного, а потім втіленого в окремій особі». Скажіть, хто це говорив і як розуміти зміст вашої записки? — запитав слідчий.

— Ця записка написана мною, виписана із Біблії, але що ці слова означають, роз’яснити і я не можу — сам зацікавився цими словами і виписав їх, — відповів ієромонах.

— Вас звинувачують у контрреволюційній агітації серед населення і поширенні контрреволюційного наклепу про керівників партії та уряду, а також у висловленні невдоволення проти чинного ладу.

— Контрреволюційною агітацією і поширенням контрреволюційного наклепу проти чинного ладу я не займався і винним себе не визнаю, — відповів священник.

Після допитів свідків слідчий знову повернувся до допиту священника, який до цього часу вже третій місяць перебував у в’язниці.

— Чи визнаєте ви себе винним у тому, що серед колгоспників села Алпатьєва вели контрреволюційну агітацію проти чинного ладу, поширювали огидний контрреволюційний наклеп на керівників партії та уряду? У липні 1937 року ви організували жінок виступити проти закриття церкви. Чи підтверджуєте ви це? — запитав його слідчий.

— У пред’явленому мені обвинуваченні винним себе не визнаю. Не було з мого боку і ніякої агітації серед жінок у липні 1937 року.

7 червня 1938 року трійка НКВС засудила ієромонаха Іону до розстрілу. Після цього його перевели в Таганську в’язницю в Москві, і 13 червня тюремний фотограф зняв з нього фотографію для ката. Ієромонаха Іону (Санкова) розстріляли 4 липня 1938 року. Він був похований в загальній невідомій могилі на полігоні Бутово під Москвою.