Преподобномученик Іоасаф Снітогорський, Псковський

Місяця березня на 4-й день

Святі преподобномученики Василь Мирожський і Іоасаф Снетногорський постраждали від німців у двох найдавніших монастирях Пскова в XIII столітті. Преподобний Василь керував Спасо-Преображенською Мирожською обителлю, заснованою близько 1156 року святителем Нифонтом, єпископом Новгородським (пам’ять 8 квітня), і преподобним Авраамієм Мирожським (пам’ять 24 вересня). Преподобний Іоасаф був ігуменом (а за деякими псковськими синодиками – і засновником) обителі на честь Різдва Пресвятої Богородиці на Снятній горі. Багато праць і турбот було покладено подвижниками для зовнішнього і внутрішнього благоустрою обителей. За суворим гуртожитковим статутом, який запровадив у своєму монастирі преподобний Іоасаф, життя ченців було сповнене молитвою, стриманістю і працею. (Майже через 90 років після смерті преподобного його правила відтворив у новому статуті Снетногорського монастиря архієпископ Суздальський Діонісій). У Снетногорському монастирі поклали початок своїм подвигам преподобний Євфросин Псковський (пам’ять 15 травня) і преподобний Сава Крипецький (пам’ять 28 серпня).

Обителі преподобних ігуменів перебували поза міськими стінами і не мали захисту. 4 березня 1299 року на Псков напали німці і запалили Мирожський і Снетногорський монастирі. Під час пожежі в храмах разом з іншими ченцями прийняли страдницьку кончину і преподобні Василь та Іоасаф. Багато постраждало тоді в місті й ченців інших монастирів, а також жінок і дітей, але “молитвами святих преподобномучеників, – зауважує літописець, – чоловіків Господь зберіг”. Під проводом Псковського князя, святого благовірного Довмонта-Тимофія (пам’ять 20 травня), вони вийшли на ворога і на березі Пскови, біля храму святих апостолів Петра і Павла, розбили загарбників.

Преподобні Василь і Іоасаф разом зі своїми сподвижниками були поховані в храмах своїх обителей під спудом. Чесна глава і частина мощей преподобного Іоасафа зберігалися відкрито в особливому ковчезі в храмі Снетногорського монастиря. Святий князь Довмонт “від свого праведнаго маєтку” створив у Снетногорській обителі кам’яний храм замість спаленого і багато сприяв відновленню чернечого життя в розорених обителях.

Незабаром після мученицької кончини преподобних Василя та Іоасафа відбулося їхнє церковне прославлення у Пскові. У пергаментному псковському Пролозі XIV-XV ст. їхню пам’ять поміщено під 5 березня. У псковському літописі та старовинних псковських синодиках день блаженної кончини святих преподобномучеників вказано 4 березня. Цього дня звершується їхня пам’ять і нині. Серед постраждалих разом із ними в літописі названо пресвітера Йосипа, а в Пролозі – пресвітера Костянтина.