...
Житія святих,  Грудень

Преподобномученик Інокентій (Бєда), архімандрит

Місяця грудня на 24-й день

Преподобномученик Інокентій (Бєда) народився 1881 року в селі Мойсенці Золотоніського повіту Полтавської губернії у селянській родині. Освіту здобув удома. Вступив до монастиря. У 1908 році був пострижений у чернецтво і висвячений у сан ієродиякона, потім ієромонаха. З початком Першої світової війни ієромонах Інокентій переїхав до Твері, де й познайомився з єпископом Старицьким, вікарієм Тверської єпархії, Петром (Звєрєвим) і став його келійником. У Твері отець Інокентій жив до арешту єпископа у 1923 році, після чого він поїхав на батьківщину до Полтавської області. Після повернення із заслання до Москви єпископа Петра отець Інокентій приїхав до нього, а після призначення на кафедру до Воронежа поїхав разом з ним. Був зведений у сан архімандрита.
Він був заарештований у справі владики 17 грудня 1926 року Воронезьким ОГПУ і засуджений до трьох років ув’язнення в концтаборі на Соловках. Із висновку архімандрит Інокентій писав: «Ми з милості Божої поки що живі, моє здоров’я не зовсім порядне… Одна в нас радість і втіха – це церква, де знаходимо абсолютний душевний спокій, забуваються всі життєві негаразди далекої півночі. До церкви маємо змогу ходити майже щодня. Ось тут у куточку, в тиші молитовно і згадуються особи, з якими так чи інакше доводилося зустрічатися в житті; і, коли всіх згадаєш, легко, легко на душі стане, йдеш із храму оновленим і підбадьореним».
Писав він це 2 вересня 1927 року, а жовтні важко захворів, причому стан його здоров’я погіршувалося стрімко. У грудні він соборувався. Він схуд до невпізнання, сили танули, не було сил говорити. Але дух його був бадьорий і мирний. Архімандрит Інокентій помер 6 січня 1928 року, напередодні свята Різдва Христового, не вимовивши жодного слова ремствування, і був похований на монастирському цвинтарі неподалік церкви преподобного Онуфрія Великого.

Знайшли помилку