Преподобномученик Ілля (Вятлін), ієромонах

Місяця березня на 23-й день.

Преподобномученик Ілля народився 24 лютого 1867 року в селі Каринське Олександрівського повіту Володимирської губернії в сім’ї селянина Івана Вятліна, який виховав сина у вірі та благочесті. Прийшовши у вік, Ілля Іванович одружився, і в 1892 році у них із дружиною народився син Павло. Ілля Іванович працював довгий час на ткацькій фабриці в місті Олександрові ткачем і прислужував у церкві. Коли син виріс, горе спіткало сім’ю: померла дружина Іллі Івановича. У 1920 році він вступив до Лукіанова Різдва Богородиці пустель, що знаходилася за дванадцять кілометрів від Александрова, і був тут пострижений у чернецтво; питання порятунку, молитви і віри стояли в нього на першому місці, і йому здавалося неважливим, що відбулася революція і почалися гоніння на Церкву.
У 1932 році чернечий гуртожиток був безбожною владою зруйнований; монах Ілля був висвячений на ієромонаха і став служити в одному з храмів у місті Олександрові. Влітку 1937 року храми в Олександрові були закриті, а священство заарештовано. Батько Ілля не був тоді заарештований, найімовірніше тому, що в НКВС визнали його занадто старим, а указ про масові арешти ще не було прийнято.

27 червня 1937 року він оселився в селі Єремєєво Істринського району Московської області і став служити тут у храмі Вознесіння Господнього. Проте хвиля арештів не минула і це село.
12 лютого 1938 року сільрада видала для НКВС довідку, що священик Ілля Вятлін «за соціальним станом є людиною чужою. Внаслідок зміни матеріальних життєвих умов, має недовіру до радянської влади. Під час релігійних служб відволікає деяких колгоспниць від у колгоспах».
16 та 20 лютого були допитані мешканці села, і зокрема господар будинку, де жив священик, але нічого компрометуючого вони сказати не змогли, посилаючись на те, що надто мало його знають, бо він живе в їхніх місцях трохи більше ніж півроку. 20 лютого 1938 року місцевий оперуповноважений НКВС відправив начальству рапорт із клопотанням заарештувати священика – «як запеклого ворога народу».
25 лютого було видано довідку на арешт отця Іллі, у якій писалося, що він казав: «Радянська влада всіх селян загнала до колгоспу і мучить їх, а нас, священиків, радянська влада зовсім задушила. Більшовики тут нас не забирають – ось де раніше служив священиком, там усіх забрали і посадили у тюрму».
28 лютого 1938 року отця Ілля було заарештовано і 1 березня допитано.
– Що вас змусило 1920 року стати ченцем, а потім священиком? – спитав слідчий.
– Мої релігійні переконання і те, що мені вже було п’ятдесят років, – відповів отець Ілля.
– Слідству відомо, що ви серед населення в селі Єремєєво проводили контрреволюційну агітацію і казали: «Радянська влада всіх селян загнала до колгоспу та їх мучить, а нас, священиків, зовсім задушили більшовики. Ось скоро фашисти розправляться з Іспанією, а потім розправлятимуться з більшовиками. Селяни мало стали відвідувати церкву і немає доходу священикам, це тому, що більшовики агітують проти релігії». Дайте з цього приводу показання.
– Оскільки я людина, переконана у вірі, то мені справді не подобається політика радянської влади, яка агітує проти релігії, тому я справді казав парафіянам, що радянська влада остаточно задушила релігію і нас, священиків; і селян у колгоспах мучать і дають вірити в Бога. Але щодо розправи фашистів над комуністами я нічого ніколи не говорив і навіть не розумію, що за фашисти.
Після допиту отець Ілля в очікуванні вироку був ув’язнений у волоколамську в’язницю. 2 березня трійка НКВС засудила його до розстрілу, і його перевезли до Таганської в’язниці в Москві. Ієромонаха Ілія (Вятлін) було розстріляно 5 квітня 1938 року і поховано у невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.