...
Преподобномученик Іларіон (Цуріков), ієромонах p1dunklsvk1fig19s2m8lp8r1s0a3
Житія святих,  Серпень

Преподобномученик Іларіон (Цуріков), ієромонах

Місяця серпня на 22-й день

Преподобномученик Іларіон (в миру Родіон Федорович Цуріков) народився 8 квітня 1856 року в селі Кривополяни Острозького повіту Воронезької губернії та походив із селянської родини. Сім’я була глибоко релігійною, обидві сестри майбутнього преподобномученика стали черницями, а сам він вирушив на Афон у Свято-Пантелеймонівський монастир і там прийняв постриг з ім’ям Іларіон. У 1913 році отець Іларіон був вивезений з Афону у справі ім’ябожників, судимий, як написав він сам в анкеті, “Трибуналом військово-польового суду і засуджений до смертної кари за Ім’я Боже, звільнений за недоведеністю”.
Приїхавши до Москви, монах вступив до числа братії московського Покровського монастиря. Після 1924 року отець Іларіон переїхав на хутір Солоний, де проживав разом з афонським ченцем отцем Іоанном (Лаба), разом з яким незабаром був заарештований за звинуваченням у тому, що “йшли проти радянської влади і трималися за старе”. Відбувся вирок: 3 роки заслання в Наримський край. Після звільнення з першого заслання в жовтні 1928 року, отець Іларіон знову об’єднався разом з отцем Іоанном (Лаба) і оселився недалеко від міста Фрунзе в горах на пасіці.
2 лютого 1929 року ченців заарештували вдруге, їм висунули те саме обвинувачення, що й під час першого арешту. Було оголошено вирок: 3 роки заслання в місто Кзил-Орда. Після звільнення з другого заслання отець Іларіон оселився в місті Мірзояні, куди до нього пізніше приїхали його сестри черниці Магдалина і Гавриїла. Туди ж через деякий час приїхав із заслання і отець Іоанн (Лаба). Ієромонахи регулярно звершували богослужіння.
Ієромонахів Іларіона та Іоанна донині пам’ятають і шанують православні в м. Таразі (колишнє м. Мірзоян). Наведемо один зі спогадів: “У м. Мірзояні в 1930-ті роки було багато засланців, які не мали даху над головою, і мої батьки Іоанн і Тетіана, будучи глибоко релігійними людьми і бажаючи догодити Богові, приймали їх у своєму домі. Мама молилася Богу, щоб до хати хоч би одного разу прийшли священики або ченці. Одного разу у ворота постукали, вона відчинила і побачила двох ченців. Вони сказали їй: “Тетяночко, ти нас кликала, ми прийшли до тебе”. Це були заслані в Мірзоян афонські ченці Іларіон та Іоанн, і вони зупинилися в нас. Це було 1936 р. В о. Іларіона та о. Іоанна був антимінс. Іоанна був антимінс і вони таємно служили в нашому будинку Літургію. Потім отець побудував на подвір’ї келію для о. Іларіона, і він увесь Великий піст провів у затворі, ївши на день одну просфору з водою. Спав він на підлозі на оленячій шкурці. Батько хотів поставити йому ліжко з матрацом, але о. Іларіон сказав: “Я буду спати на м’якому і на молитву просплю”. До о. Іларіона іноді приходила рідна сестра Наталія… Про старців скоро дізналися багато городян і стали приходити до них за молитвою і порадою, але вони приймали не всіх. Відслуживши Літургію на Трійцю (20.06.1937 р.), вони сказали: “Останній раз ми у Вас служили. Скоро нас заарештують і розстріляють”. Мама говорила: “Отче Іларіоне, ми Вас сховаємо або відвеземо куди-небудь”. “Ні, – каже, – не треба. Ми хочемо отримати мученицькі вінці…”””.
23 червня 1937 року відбувся останній арешт. Отець Іларіон був звинувачений в “участі в к/р організації, пораженській агітації”, у тому, що він “керівник таємного монастиря”. На слідстві він не визнав себе винним в участі в контрреволюційній організації. 23 серпня 1937 р. у справі N723, за обвинуваченням митрополита Кирила (Смирнова), митрополита Іосифа (Петрових), архієпископа Олексія (Орлова) та інших, за якою проходили ченці, був винесений обвинувальний висновок, у якому, окрім стандартних звинувачень у контрреволюційній діяльності, було обвинувачення: “Цуріков Іларіон і Лаба Іван – керівники таємного монастиря в Мірзояні, перебували під керівництвом Кобранова і Кирила Смирнова. Вели к/р агітацію про швидке падіння радянської влади і відновлення буржуазного ладу, здійснювали таємне постриження в таємне чернецтво”. Було винесено вирок: вища міра покарання. 4 вересня 1937 року отець Іларіон (Цуріков) був розстріляний.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобномученику Илариону (Цурикову), глас 1

Ве́рный учени́к Христа́ да́же до сме́рти бы́в,/ преподобному́чениче Иларио́не приснопа́мятне,/ по́двиги бо поста́ и кро́вию муче́ний/ зе́млю Ру́сскую освяти́л еси́./ Те́мже и мы́, ча́да твоя́, любо́вию вопие́м ти́:/ сла́ва Да́вшему ти́ кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя́,// сла́ва Просла́вльшему тя́ с новому́ченики Росси́йскими.

Кондак преподобномученику Илариону (Цурикову), глас 3

Мирска́го мяте́жа удали́вся,/ до́бре Бо́гу послужи́л еси́,/ во дни́ же гоне́ний на Це́рковь Ру́сскую/ кро́вь твою́ за Христа́ пролия́л еси́/ и страда́ньми твои́ми зе́млю на́шу обагри́л еси́./ Те́мже моли́ся, преподобному́чениче Иларио́не,/ сохрани́тися е́й в Правосла́вии и благоче́стии// до сконча́ния ве́ка.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку