Преподобномученик Гавриїл (Яцик), архімандрит

Місяця вересня на 10-й день

Преподобномученик Гавриїл народився 20 листопада 1880 року в місті Борзна Чернігівської губернії в сім’ї торговця Петра Яцика, який утримував невелику шкіряну майстерню.
У 1901 році юнак закінчив у Києві вчительську семінарію і 1906 року вступив послушником у Свято-Троїцьку Сергієву Лавру. Виконував послух у лаврській друкарні, де був помічником завідувача.
У травні 1917 року був мобілізований і направлений рядовим у 56-й полк у Кремлівські казарми. У 1918 році в Троїце-Сергієвій Лаврі прийняв чернечий постриг з ім’ям Гавриїл.
1919 року ченця Гавриїла заарештувала Саратовська ЧК за підозрою в тому, що він є професійним військовим і білогвардійцем. Після того, як у ЧК переконалися, що це не так, його було звільнено.
У 1920 році монах Гавриїл оселився в Донському монастирі і того ж року був висвячений на ієродиякона. У стінах цієї стародавньої московської обителі в 1920-х роках часто служив сповідник віри Христової Святіший Патріарх Тихон, тут його багато місяців утримували під суворим домашнім арештом.
У 1924 році ієродиякона Гавриїла висвятили на ієромонаха, а в 1929 році – звели в сан архімандрита. Незабаром Донський монастир закрили, і отця Гавриїла призначили настоятелем Петропавлівської церкви села Петровське-Лобаново Красногорського району Московської області.
У розпал гонінь на Російську Православну Церкву отець Гавриїл 7 вересня 1937 року був заарештований і поміщений під варту в Таганську в’язницю.
Під час обшуку під час арешту в будинку серед церковної літератури було знайдено дві книги: “Перші дні християнства” Ф.В. Фаррара і “Велике в малому” Сергія Нілуса.
На першому допиті, що відбувся 8 вересня, слідчий запитав:
– Для якої мети ви використовували ці книги?
– Обидві ці книжки я взяв ще до революції 1912 року в Троїце-Сергієвій Лаврі, де вони друкувалися, а я працював у цій друкарні помічником завідувача. Книга “Перші дні християнства” твору Ф.В. Фаррара є і досі моєю настільною книгою, окремі положення з якої я використовую для проповідей у церкві. Другу книжку “Велике в малому” я зберігаю в себе для колекції, вона видавалася за участю відомого архієпископа Вологодського Никона (Рождественського). Використовуючи в бесідах із громадянами деякі положення із зазначеної книги, я з питання про гоніння на віру православну нічого не говорив, окрім тільки того, що я заявляв: гоніння на віру Христову було, є і буде; не дивуйтеся цьому…
11 вересня слідчий допитав як свідка священика Віктора Румянцева, який служив у сусідньому храмі в селі Аксініне, і який на поставлені запитання відповідав, що отець Гавриїл “зовні створює видимість наслідування в способі свого особистого життя житіїв святих, які він часто читає, як колишній монах… Сам він був вороже налаштований до радянської влади… цитуючи з Об’явлення Іоанна Богослова, Яцик вказував на правильність низки його положень, бо знамення цього він вбачає в поширенні безвір’я, що, на його думку, “підтверджує про близьке пришестя царства антихриста. Зараз радянська влада, закривши монастирі та церкви, сіє безвір’я”. У цьому Яцик звинувачував владу радянську”.
15 вересня слідчий знову допитав отця Гавриїла.
22 вересня 1937 року трійка НКВС засудила отця Гавриїла до розстрілу.
Архімандрит Гавриїл (Яцик) був розстріляний 23 вересня 1937 року на полігоні Бутове під Москвою і похований у безвісній спільній могилі.