Преподобномученик Феофан (Графов), ієродиякон

Місяця березня на 5-й день

Преподобномученик Феофан народився 6 січня 1874 року в слободі Нікітській Переславського повіту Володимирської губернії в сім’ї селянина Федора Графова, а під час хрещення його нарекли Феодосієм.

1902 року Феодосій вступив послушником у Борисоглібський Ростовський монастир, 1907 року його постригли в мантію з ім’ям Феофан, а 1908-го висвятили на ієродиякона.
Після приходу до влади безбожників монастир 1923 року було закрито, але ченці, бажаючи зберегти рідну обитель, погодилися на існування монастиря як сільськогосподарської артілі. Однак 1929 року було закрито останні монастирі по всій країні, і серед них Борисоглібський.
Після закриття обителі ієродиякон Феофан переїхав до Сергієвого Посаду і був прийнятий служити в Успенський храм; тут він прослужив до 21 жовтня 1935 року, коли його заарештували разом із групою священнослужителів, які жили в Посаді. Усіх заарештованих звинуватили в контрреволюційній та антирадянській діяльності.
– Слідство має дані, що ви серед вірян поширювали неправдиві чутки про нібито проведене за релігійні переконання гоніння. Що ви можете сказати з цього приводу? – запитав його слідчий.
– З таким питанням до мене ніхто не звертався, і я нікому не говорив щодо гонінь на віруючих у СРСР, – відповів ієродиякон.
– А що ви відповідали вірянам, які зверталися до вас із запитаннями щодо закриття церков?
– З такими питаннями до мене ніхто не звертався.
– Чи визнаєте ви себе винним у пред’явленому вам обвинуваченні?
– Винним я себе не визнаю, проти влади я ніде не говорив і спілкування з антирадянськи налаштованими особами не мав.
На цьому допити було закінчено. 8 січня 1936 року Особлива Нарада при НКВС засудила ієродиякона Феофана до трьох років заслання в Північний край, і його відправили спочатку в Архангельськ, а потім у Каргополь.
Восени 1937 року співробітник НКВС виписав довідку на арешт отця Феофана, звинувативши його зі слів інформаторів у тому, що нібито він поширював контрреволюційні провокаційні чутки про голод у СРСР, що в селах і селах селяни поголовно голодують і є випадки голодної смерті, що життя в колгоспах неможливе, що більшовики вже двадцять років годують народ обіцянками, а на ділі нічого не дають. Назвавши ієродиякона “запеклим контрреволюціонером” і “фашистським виродком”, співробітник НКВС запропонував утримувати його у в’язниці за першою категорією, як священнослужителя і кандидата на розстріл, і негайно заарештувати. 25 вересня 1937 року отця Феофана заарештували й ув’язнили у в’язниці в місті Каргополі.
Того ж дня був допитаний один із засланих у Каргополь священнослужителів, інформатор НКВС; він показав, що “Графов органічно не перетравлює і ненавидить колгоспи, називаючи їх антихристовим царством. Навесні 1937 року він говорив, що в радянської влади немає хліба, тому що в колгоспах ніхто працювати не хоче, та й хто в них буде працювати, коли найкращий хліб радянська влада відбирає собі, а колгоспникам залишає останні сорти, і тих небагато”.
Після цього було допитано отця Феофана.
– Розкажіть про вашу практичну контрреволюційну діяльність і ваших співучасників! – зажадав від отця Феофана слідчий.
– Контрреволюційною діяльністю я не займався і співучасників не маю, – відповів ієродиякон.
15 жовтня 1937 року трійка НКВС засудила отця Феофана до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Ієродиякон Феофан (Графов) помер у таборі в місті Каргополі 18 березня 1938 року і був похований у безвісній могилі.