Преподобномученик Ардаліон (Пономарьов), архімандрит p1e0dlddag14tn1gqo130k1le31lji3
Житія святих,  Липень

Преподобномученик Ардаліон (Пономарьов), архімандрит

Місяця липня на 16-й день

Преподобномученик Ардаліон – в миру Олександр Іполитович Пономарьов народився в сім’ї сільського священика в 70-х роках XIX століття і виховувався в благочесті. У 22 роки успішно закінчив Пермську семінарію, одружився, був висвячений на священика. Потім було багаторічне служіння на різних сільських і міських парафіях. Протягом усього життя отець Олександр, як і будь-який ревний пастир, ніс безліч відповідальних послухів: був законовчителем у церковно-парафіяльних школах і земських училищах, керував місіонерською діяльністю в Шадринському повіті, очолював Шадринську вчительську семінарію, служив благочинним Нев’янського церковного округу… Будь-яке покладене на нього служіння священик проходив, “віддаючи йому всю свою енергію”, як написано в одній з його офіційних характеристик.
Після революції отець Олександр Пономарьов поводився так, як і повинен поводитися пастир гнаної Церкви. Незважаючи на страшний голод, що настав на Уралі в 1920-х роках, на гоніння й утиски, він продовжував невтомно виконувати пастирський обов’язок – захищав свої храми від закриття, відстоював під час спроб передати їх обновленцям, зміцнював дух вірян повчаннями й особистим прикладом.
“Це так потрібно, тут люди не від злоби ж своєї діють, а це Бог через них хоче випробувати моє терпіння і смиренність. Буду все терпіти заради Ісуса Христа”, – такий запис у ці роки він зробив у Євангелії, яке подарував своєму молодшому синові Григорію, у майбутньому відомому на Уралі старцю.
Отець Олександр не віддав Григорія в радянську школу, а сам навчав його вдома. Ця домашня освіта ґрунтувалася на вивченні Святого Письма і святоотцівських творінь.
У 56 років отець Олександр пережив горе: померла його дружина, матінка Надія. Після цього він прийняв постриг і повністю віддав себе на служіння Христу і Його Церкві. Це були 1930-ті роки. Як людина розсудлива і розважлива, отець Ардаліон не міг не передбачити, чим може обернутися для нього ревне служіння. Він сам не раз говорив, що радянська держава, хоча й проголошує “свободу відправлення релігійних культів”, але насправді проводить політику зі знищення Церкви. Однак вірний син Церкви не міг жити інакше і не міг залишити своє служіння.
У 1937 році отця Ардаліона заарештували. Під час слідства, заведеного Уфалейським районним відділом НКВС, шістдесятирічний отець Ардаліон став єдиним із десяти обвинувачуваних, який “наполегливо” не визнавав своєї “провини” ні на допитах, ні на очних ставках. І це в той час, коли, за статистикою, понад 90% підслідних, які проходили у церковних справах, давали зізнавальні свідчення – мало хто міг витримати “методи роботи” НКВС.
Життєпис отця Ардаліона було відправлено до Синодальної комісії з канонізації святих, і в жовтні 2008 року архімандрита Ардаліона (Пономарьова) прославлено як преподобномученика.
Сповідництво отця Ардаліона – це плід духовного шляху, яким він слідував протягом усього свого життя. Любов до Бога і ближніх, молитва, ревність до богоугожденія, діяльне виконання Євангельських заповідей завжди були головним для нього, мучеництво ж стало лише вінцем його святого життя.

Знайшли помилку