Житія святих,  Серпень

Преподобномученик Афанасій (Єгоров), ігумен

Місяця серпня на 7-й день

Преподобномученик Афанасій (в миру Олексій) народився 7 березня 1884 року в селі Сурушино Новоторжського повіту Тверської губернії в сім’ї селян Єгора Іларіоновича і Агафії Єфремівни Єгорових. Закінчив церковноприходську школу.
18 січня 1908 року Олексій вступив у Валаамський монастир. 19 жовтня 1911 року він був зарахований у послушники обителі, а 21 лютого 1914 року – пострижений у мантію з ім’ям Афанасій. Послух він проходив на монастирському подвір’ї в Петрограді, при іконно-книжковій крамниці. З 1917 року він ніс послух на Валаамському подвір’ї в Москві.
У 1921 році митрополит Сергій (Страгородський) запросив ченця Афанасія до себе як келейника, оскільки добре знав його ще з 1913 року, коли був архієпископом Фінляндським, а той був завідувачем архієрейських кімнат Валаамського монастиря у Фінляндії. Чернець Афанасій пробув келейником митрополита Сергія до свого арешту, і владика завжди ставився до нього з винятковою довірою.
24 квітня 1921 року ченця Афанасія висвятили в сан ієродиякона, а незабаром після цього – у сан ієромонаха. Через деякий час він був зведений митрополитом Сергієм у сан ігумена. Служив ігумен Афанасій у храмі села Ізмайлово Реутовського району Московської області.
26 червня 1937 року ігумена Афанасія заарештували й ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві. Його звинуватили в терористичній агітації та наданні матеріальної допомоги духовенству, яке перебуває в ув’язненні за антирадянську діяльність. На допиті, що відбувся через день, слідчий, з’ясувавши, як довго був ігумен Афанасій келейником митрополита Сергія, запитав:
– Отже, ви є наближеним митрополита Сергія Страгородського?
– Так, митрополит Сергій ставився до мене добре, але все ж він розглядав мене певною мірою як свого слугу. Перебуваючи при митрополиті, я відав господарськими питаннями, іноді допомагав йому на службах у церкві і виконував інші доручення митрополита.
– За дорученням митрополита Сергія ви надавали матеріальну допомогу репресованим за антирадянську діяльність церковникам?
– Так, надавав – як за дорученням митрополита Сергія, так і за своєю власною ініціативою.
– Як практично було організовано справу допомоги репресованим?
– Митрополит Сергій надавав матеріальну допомогу досить значному колу священнослужителів, причому гроші надсилали зазвичай поштовими переказами. Не бажаючи, щоб ця справа набула розголосу, митрополит відправляв перекази не від свого імені, а від різних осіб зі своїх близьких, і зокрема від мого імені.
13 серпня слідство було закінчено. Оскільки справі надавали надзвичайного значення, її розбирала Військова Колегія Верховного Суду Союзу СРСР у складі трьох суддів і секретаря. Засідання відбувалося 19 серпня. Після короткого розгляду справи судді вийшли для наради і незабаром повернулися з написаним вироком – “до розстрілу з конфіскацією всього належного йому майна. Вирок остаточний і на підставі постанови ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року у виконання приводиться негайно”. Того ж дня, 19 серпня 1937 року, ігумен Афанасій (Єгоров) був розстріляний і похований у безвісній спільній могилі.