Преподобномученик Афанасій Брестський, ігумен p1aoo9iork1a5g12h92js6tfgm73
Житія святих,  Липень

Преподобномученик Афанасій Брестський, ігумен

Місяця липня на 20-й день / вересня на 5-й день

Преподобномученик Афанасій був вихідцем із православної сім’ї, яка, можливо, належала до ремісничого стану. Навчався у Віленській братській школі, після закінчення якої став учителем. Близько 1620 р. литовський канцлер Л. Сапєга призначив св. Афанасія гувернером (“інспектором”) Яна Фаустина Луби, вивезеного з Росії до Польщі польським шляхтичем Бєлінським, який представив його польському уряду як сина Лжедмитрія I і Марини Мнішек (насправді це був син шляхтича Дмитра Луби).

У 1627 р. ігумен Свято-Духового монастиря Йосип (Бобрикович) здійснив постриг св. Афанасія в чернецтво. Святий подвизався в Кутеїнському оршанському та Межигірському монастирях. У 1632 р. у Вільно він був висвячений на ієромонаха і призначений намісником ігумена Добойського монастиря під Пінськом. Передача в 1636 р. монастиря єзуїтам справила сильне враження на святого, який мав видіння семи пекельних вогнів, в одному з яких за переслідування Православ’я мучилися папський нунцій, король Сигізмунд III і гетьман Сапіга. Оселившись у Куп’ятицькому монастирі, він написав “лист-скаргу” до Пресвятої Богородиці, де розповів про утиски, які чиняться Православ’ю з боку католиків і уніатів, і благав Пречисту Діву про заступництво. Після того як лист було підписано багатьма людьми, св. Афанасій поклав його біля чудотворної Куп’ятицької ікони Божої Матері. У 1637 р. святий вирушив збирати милостиню на оновлення монастирської церкви. Не маючи виданого королівською канцелярією паспорта, св. Афанасій з величезними труднощами зумів дістатися Москви і передав цареві Михайлу Феодоровичу звіт про свою подорож, у якому було коротко викладено обставини, що привели його до Москви, й описано чудеса, які сталися з ним під час мандрівки за молитвами до Пресвятої Богородиці через Її Куп’ятицьку ікону. Святий відіслав цареві список з ікони з побажанням поставити його “на хорогви військові в помножені православної віри”. Отримавши багату милостиню від царя, 16 липня 1638 р. він повернувся в Куп’ятицький монастир.

У 1640 р. св. Афанасій став ігуменом брестського в ім’я прп. Симеона Стовпника монастиря та розпочав активну діяльність із відновлення прав брестського православного братства й повернення захоплених уніатами храмів, проголошуючи всюди, що унія з Римом проклята “вечне”. На сеймі у Варшаві у вересні 1641 р. йому вдалося домогтися від короля Владислава IV підтвердження прав братства, але канцлер і підканцлер відмовилися завірити королівський привілей печатками, без чого він не мав законної сили, тож святий 1643 р. знову приїхав до Варшави на сейм. Велике враження на нього справили зустрічі з невдоволеними унією городянами, які приїхали до міста з різних місць Речі Посполитої. Голос від ікони Пресвятої Богородиці повелів св. Афанасію за допомогою Куп’ятицького образу скаржитися королю на утиски, які чинять православним, і пригрозити Божим гнівом за насадження унії. На сеймі він виступив зі скаргою на безправне становище православних у Польщі та роздав знатним членам сейму списки з Куп’ятицької ікони, забезпечивши їх текстом, що містив вимогу викорінити унію і “заспокоїти” православну віру.

Присутні на сеймі православні ієрархи та настоятелі великих монастирів, які у важкі для Церкви часи були зайняті винятково особистими справами (у зв’язку з цим святий згадує архім. Леонтія (Шитіка), Мстиславського єп. Сильвестра (Косова), Перемишльського єп. Сильвестра (Гулевича) та ін.), побоюючись непередбачуваних дій св. Афанасія, посадили його під варту. Святий, юродствуючи, вирвався з в’язниці на вулицю майже голим, маючи на собі клобук і параманд, бив себе палицею і вигукував прокляття унії. Православні єпископи судили його і позбавили сану. Суд митрополичої консисторії в Києві, в довгому очікуванні на який св. Афанасій написав пояснювальну записку “русской” і латиною, включивши до неї текст, розданий ним на сеймі 1643 р., виправдав святого. Київський митрополит свт. Петро (Могила) відновив його в сані ігумена і повернув до Бреста.

Після того як св. Афанасій почув голос від Куп’ятицької ікони Божої Матері, який велів йому ще раз просити короля про знищення унії, святий готувався знову захищати Православ’я на сеймі 1645 р., але був заарештований як заручник за відправленого до Москви Яна Лубу. (Перебуваючи у справах брестського братства в Кракові 1644 р., святий передав російському послові лист Луби, деякі вирази якого змусили російський уряд порушити справу про самозванця і вимагати його видачі).

Звільнений за велінням короля, святий був поміщений у Києво-Печерський монастир. Після смерті митрополита Петра (Могили) він повернувся в Брест. Незважаючи на те що там св. Афанасій не вживав активних дій проти уніатів, після початку козацького повстання в 1648 р., в обстановці нового гоніння на православних зі смертю короля Владислава, він був помилково звинувачений у зв’язках із козаками. Хоча звинувачення не підтвердилося, за критику унії святого кинули до в’язниці, а 5 вересня (за іншою версією, 20 липня) 1648 р., після відмови зректися православної віри, піддали жорстокій страті. У травні 1649 р. ченці Симеонівського монастиря відшукали останки св. Афанасія зі слідами мук, які дали привід припустити, що святого поховали живцем, і спершу перенесли їх у Різдвяний монастир, потім поховали в храмі в ім’я прп. Симеона Стовпника.

Шанування преподобномученика почалося відразу після його загибелі. 5 січня 1658 р. архім. Києво-Печерського монастиря Інокентій (Гізель) і архім. Йосип (Нелюбович-Тукальський) писали цареві Олексію Михайловичу про те, що нетлінні останки св. Афанасія спочивають у Бресті. 20 липня 1666 р. там було відкрито мощі святого. За наказом Петра I главу від мощей було перенесено до Санкт-Петербурга.

На початку XIX ст. у монастирі згорів храм Симеона Стовпника і пропала низка паперів, що стосуються св. Афанасія. Мідна рака з його мощами розплавилася, але свящ. С. Литовський із парафіянами відшукав частки мощей, і вони були поміщені на олов’яному блюді у вівтарі трапезної церкви. У 1823 р. мощі переклали в дерев’яний ковчег і поставили в церкві, 1857 р. – помістили в срібний позолочений ковчег, пожертвуваний М. А. Полівановим на знак подяки за чудесне зцілення свого сина за молитвою до святого. (У 1935 році ковчег передали в ГІМ з Антирелігійного музею мистецтв у Донському монастирі). У 1894 р. над ковчегом було виготовлено сень із зображенням святого. Восени 1894 р. частка його мощей була пожертвувана в Леснинський жіночий монастир.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобномученику Афанасию, игумену Брестскому, глас 2

Блаже́н еси́, о́тче наш Афана́сие,/ я́ко ве́рно пожи́л еси́, стоя́ бо́дренно за святу́ю Правосла́вную ве́ру,/ со умиле́нием при́сно поя́ неседа́льное Пречи́стей,/ запове́дуя никому́же наруша́ти Правосла́вныя ве́ры святы́я,/ пострада́в за свиде́тельство и́стины да́же до сме́рти./ Мы же чту́ще святы́ню твою́,/ со дерзнове́нием взыва́ем ти:/ о́тче наш, преподобному́чениче Афана́сие,// похвало́ и украше́ние на́ше.

Кондак преподобномученику Афанасию, игумену Брестскому, глас 4

Мона́шеского жития́ украше́ние и му́чеников красоту́/ яви́л себе́ житие́м твои́м, Афана́сие,/ и я́ко со́лнце пресве́тлое,/ лю́дям правосла́вным возсия́л еси́./ Те́мже и Христо́с да́ром чуде́с обогати́ тя,/ да чту́ще пресве́тлую па́мять твою́, зове́м ти:// помина́й ста́до твое́ моли́твами твои́ми, преподо́бне.

Ин кондак преподобномученику Афанасию, игумену Брестскому, глас 2

Я́ко по́стника благоче́стна и иску́сна,/ и страда́льца произволе́нием че́стна,/ и пусты́ни жи́теля сообра́зна,/ в пе́снех досто́йно хва́лим Афана́сия приснохва́льнаго// той бо зми́я попра́л есть.

Молитва преподобномученику Афанасию, игумену Брестскому

О, вели́кий уго́дниче Христо́в, святы́й преподобному́чениче Афана́сие! К тебе́ мы гре́шнии и смире́нии, я́ко те́плому на́шему засту́пнику и скоропослу́шнику, моли́твенно прибега́ем и из глубины́ се́рдца взыва́ем. При́зри на ны ско́ро и умоли́ человеколю́бца Бо́га, да не осу́дит нас гре́шных по беззако́ниям на́шим, но да сотвори́т с на́ми по вели́кой Свое́й ми́лости. Охрани́ нас заступле́нием от облежа́щего нас суему́дрия и неправове́рия, и я́ко па́стырь до́брый, упаси́ заблу́дшия о́вцы ста́да Христо́ва и во дворы́ Госпо́дни сия́ всели́. Огради́ нас от собла́зна, ересе́й и раско́лов и наста́ви тве́рдо в ве́ре Правосла́вней подвиза́тися. Потщи́ся, ско́рый о нас предста́телю, благоприя́тным хода́тайством умоли́ти Го́спода, да ниспосле́т нам ти́хое и богоуго́дное житие́, уврачу́ет Свое́ю благода́тию на́ша боле́зни душе́вныя и теле́сныя, согре́ет на́ша сердца́ любо́вию друг ко дру́гу и сотвори́т нас братолю́бны и единомы́сленны. Испроси́ та́кожде у Го́спода и всего́ потре́бнаго для жития́ на́шего теле́снаго: земли́ плодоро́дия, благорастворе́ния возду́хов и ми́рнаго устрое́ния. Страну́ на́шу и ве́си и гра́ды охрани́ моли́твами твои́ми от огня́, пото́па, тру́са, вра́жескаго наше́ствия и вну́тренних нестрое́ний. Егда́ же приспе́ет час кончи́ны на́шея, утверди́ в нас па́мять сме́ртную, да и мы, в и́стинном покая́нии и чи́стым све́дением со́вести на́шея предста́вшие ко Го́споду, сподо́бимся десна́го стоя́ния и со все́ми святы́ми воспое́м сла́ву Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ в7:

Бlжeнъ є3си2, џтче нaшъ ґfанaсіе, ћкw вёрнw пожи1лъ є3си2, стоS б0дреннw за с™yю правослaвную вёру, со ўмилeніемъ при1снw поS несэдaльное пречcтэй, заповёдуz никомyже нарушaти правослaвныz вёры с™hz, пострадaвъ за свидётельство и4стины дaже до смeрти. мh же, чтyще с™hню твою2, со дерзновeніемъ взывaемъ ти2: џтче нaшъ, прпdбном§ниче ґfанaсіе, похвало2 и3 ўкрашeніе нaше.

Кондaкъ, глaсъ д7:

Монaшескагw житіS ўкрашeніе и3 м§никwвъ красотY kви1лъ себE житіeмъ твои1мъ, ґfанaсіе, и3, ћкw с0лнце пресвётлое, лю1демъ правосл†внымъ возсіsлъ є3си2. тёмже и3 хrт0съ дaромъ чудeсъ њбогати1 тz, да чтyще пресвётлую пaмzть твою2, зовeмъ ти2: поминaй стaдо твоE мlтвами твои1ми, прпdбне.

Ще в розробці

Знайшли помилку