Преподобномученик Адріан Ондрусовський

Місяця серпня на 26-й день

Преподобномученик Адріан (у миру дворянин Андрій Завалишин) – власник багатого маєтку (Андріївщини) за 9 верст від монастиря преподобного Олександра Свірського († 30 серпня/12 вересня 1533 р.). Під час полювання на оленя 1493 року він випадково зустрів преподобного Олександра Свірського і після цього часто приходив до нього слухати настанови. Згодом він доставляв хліб його сподвижникам. Залишивши маєток, він постригся у Валаамській обителі з ім’ям Адріан. Через кілька років із благословення преподобного Олександра Свірського преподобний Адріан оселився у відокремленому місці на півострові Ладозького озера. Там було побудовано храм на честь святителя Миколая Чудотворця. Навпроти поселення ченців, у дрімучому лісі острова Сала (дебрь) ховалася зграя розбійників під проводом Ондруса. Зустрівшись із преподобним, отаман зажадав, щоб ченці покинули своє місце. Преподобний Адріан, не маючи у себе грошей, щоб запропонувати викуп за місце, обіцяв отаману клопотати за нього перед Богом. Розбійник глузував із преподобного, але той так довго і смиренно благав його, що отаман пом’якшав і сказав: “Живіть”.

Цей отаман незабаром потрапив у полон до іншої зграї, що ховалася неподалік на кам’янистому Сторожевському мисі. Нещасний знав, що після страшних катувань на нього чекає смерть, і гірко каявся в колишньому житті. Раптом він побачив перед собою преподобного Адріана, який сказав: “За милосердям Господа, для Якого просили в тебе пощади пустельному братству, ти вільний”, – і зник. Отаман побачив себе без кайданів на березі й нікого навколо. Вражений, він поспішив до обителі преподобного Адріана і знайшов усіх подвижників на псалмоспіві. Виявилося, що преподобний не виходив з обителі. Розбійник упав до ніг настоятеля і просив прийняти його в братію. Залишений в обителі, він закінчив життя в покаянні. Також розкаявся і розбійник іншої зграї. За молитвами преподобного Адріана він прийняв постриг з ім’ям Кипріан. А згодом заснував на місці притоки обитель і прославився чудесами.

За святістю життя преподобний Адріан був відомий самому цареві Іоанну Грозному, тому обитель отримувала вклади. Преподобний був запрошений для сприйняття від купелі Св. Хрещення доньки Іоанна Грозного Анни в серпні 1549 року. Коли святий старець повертався з Москви до своєї обителі і вже недалеко був від неї, поблизу селища Обжи злі люди напали на нього і вбили; лиходії сподівалися знайти в нього гроші і не знайшли нічого. Братія довго і марно чекали його повернення; через два роки в одну ніч з’явився преподобний Адріан кільком старцям Ондрусової пустелі, розповідаючи про страждальницьку свою смерть, вказав місце, де лиходії сховали його тіло, і наказав перенести його в обитель. Наступного дня, 17 травня, братія знайшли його нетлінне тіло в болоті і поховали біля стіни церкви на честь святителя Миколая. Незабаром стали шанувати його пам’ять як святого. В акті 1659 року зазначено: “Милостиво преподобного батька нашого начальника ігумена Адріана дано внесок у дім Пречистої Богородиці і чудотворцю Адріану” (Юрид. акти, № 128). Імператор Олександр I, оглядаючи 1819 року Олонецьку губернію, побажав вклонитися преподобномученику Адріану, взяв у провідники селянина і без почету вирушив до гробу преподобного. Тут довго молився він зі сльозами, а потім надіслав в обитель церковні посудини і богослужбові книги. 1828 року мощі преподобного Адріана перенесено в новий кам’яний храм Введення Богоматері. У рукописному Олонецькому требнику під 17 числом травня зазначено: “Сей день перенесення мощей преподобного отця нашого Адріана, ігумена Миколаївського монастиря, на Ладозькому озері, на Ондрусовому острові, в Олонецькому повіті, новаго чудотворця, а пам’ять його святкується 26 серпня”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання