Преподобні Зосіма, Савватій та Герман Соловецькі

Місяця серпня на 8-й день

Преподобні Саватій і Герман відпливли на безлюдні Соловецькі острови 1429 року. Проживши на самоті шість років, преподобний Герман повернувся на узбережжя для поповнення насущних припасів, а преподобний Саватій продовжив свій подвиг на самоті.

Передбачаючи наближення смерті, преподобний Саватій у пошуках священика поплив з острова на узбережжя. Там, біля річки Виги, в місцевості, званій Сорока, він зустрів ігумена Нафанаїла, який обходив цей край. Сповідувавшись, отримавши причастя Святих Христових Таїн, преподобний Саватій мирно відійшов до Господа 27 вересня 1435 року. Ігуменом Нафанаїлом і купцем Іоанном преподобний Саватій був похований при каплиці на річці Виг.

Роком пізніше уродженець Обонеж’я, молодий чернець Палеостровського монастиря Зосима після знайомства з ченцем Германом, супутником преподобного Саватія, вирушив із ним для усамітненого проживання на Соловецькі острови. Після прибуття, в першу ж ніч, преподобний Зосима був удостоєний пророчого видіння, яке надихнуло двох ченців на заснування Соловецької обителі.

Через кілька років преподобний Зосима, викликаний архієпископом до Новгорода, був висвячений у священний сан і удостоєний зведення в сан ігумена. В обителі не забули першоначальника цих місць преподобного Саватія. За порадою старців Кирило-Білозерського монастиря перенести мощі преподобного Саватія (що відповідало бажанню братії Соловецької обителі) преподобний Зосима перевіз святі мощі преподобного на місце останніх його подвигів. Тут, за вівтарем новозбудованого храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці, їх було покладено в землю, де вони спочивали до 1566 року.

Преподобний Зосима преставився до Бога, досягнувши маститої старості, 17 квітня 1478 року. Братія поховали свого ігумена за вівтарем Преображенського храму.

Через кілька десятиліть церковний Собор при митрополиті Московському Макарії 26 лютого 1547 року визначив звершувати всецерковну пам’ять Соловецьким преподобним кожному в день його кончини: Саватію – 27 вересня/10 жовтня, Зосимі – 17/30 квітня.

Відомі відомості, згідно з якими перше обрітення мощей преподобних отців було 2 вересня 1545 року. Ймовірно, це пов’язано з підготовкою до канонізації цих подвижників на Соборі 1547 року.

Прославлений ігумен Соловецького монастиря священномученик Филип (Количев; †1569), який став настоятелем 1548 року, багато потрудився на славу обителі. Святим ігуменом Пилипом було виявлено чудотворний образ Богородиці Одигітрії, принесений на острів преподобним Саватієм, а також його кам’яний хрест. Ці святі реліквії були встановлені біля мощей преподобних: ікона – біля гробниці святого Саватія, а хрест – у каплиці святого Германа. Було також поповнено житіє преподобних описом чудес, що відбулися при їхніх гробницях.

Торжество перенесення мощей преподобних Зосими і Саватія, Соловецьких чудотворців, відбулося на третій день свята Преображення, після освячення Преображенського собору 8 серпня 1566 року. Підготовлено і натхненно воно було святителем Филипом, майбутнім митрополитом Московським († 1569; пам’ять 9/22 січня, 3/16 липня і 5/18 жовтня). Мощі преподобних Зосими і Саватія було перенесено в боковий вівтар Преображенського собору, влаштований на їхню честь.

Тропарі, кондаки, молитви та величання