Преподобна Єлисавета Константинопольська чудотвориця, ігуменя

Місяця квітня на 24-й день

Преподобна Єлисавета з утроби матері вибрана була на службу Христу Богові, бо народження її було провіщено матері божественним одкровенням, що має від неї народитися дівчина, яка буде посудиною вибраною Святому Духові. Тому з дитинства була віддана на службу Богові й уневіщена безсмертному Женихові Христу, працювала для Нього в ангельському чині в лику дів інокуючих, постом і трудами усмиряючи своє тіло, і прийняла дар зцілювати недуги не лише тілесні, а й душевні. Молитвою-бо зцілювала всіляку тілесну хворобу, словами ж і богонатхненними переконуваннями лікувала душі людські, наставляючи їх до покаяння і до всілякої чесноти. Одягом усім її була одна лише свитка волосяна колюча, і мерзло тіло її взимку, але дух її горів завжди полум’ям божественної любові. Поставлена ж була ігуменею над сестрами, великі подвиги показала, про спасіння їхнє піклуючись. Повстримність її була безмірна, багато провадила років, не ївши хліба, одним лише зіллям й овочами годуючись. Олії і вина зовсім ніколи навіть не спробувала за весь час життя свого. Багато разів по сорок днів, як же великий Мойсей, у пості була, нічого зовсім не ївши. Три роки митареве смирення наслідувала, не зводила очей своїх тілесних на небо, душевними ж очима завжди дивлячись на Бога, що живе во Вишніх, Його на престолі високо і преславно серафими оточують, богомислям споглядаючи, думок своїх до земного не спускаючи. А коли, як звично, опівнічні на самоті возсилала молитви, світлом небесним була зверху осяяна і просвітлена. Робила й чуда: змія лютого молитвою умертвила, жінку, яка багато років була кровоточивою, зцілила, духів нечистих з людей виганяла. Й інших багато чудес робила, не лише при житті, а й по смерті. Після блаженної її кончини чудодіяв гріб її, подаючи зцілення хворобам, бо й земля, від мощів її взята, сліпим дарувала прозріння, щоб славився в ній Христос, Бог наш, який у святих своїх прославляється.