...
Преподобна Васса Псково-Печерська Vassa
Березень,  Житія святих

Преподобна Васса Псково-Печерська

Місяця березня на 19-й день.

1472 року селянин Іван Дементьєв рубав ліс на обриві гори. Одне зі зрубаних дерев покотилося вниз, здираючи землю і вириваючи з коренем інші дерева. Обвал відкрив вхід до печери, над якою був напис: «Богом здана печера». (Є переказ про те, що якийсь юродивий чернець Варлаам часто приходив до печери і прав цей напис, але вона щоразу чудово відновлювалася).
На це святе місце, намолене першими подвижниками, прийшов священик Іоан на прізвисько «Шестник» – переселенець. Він був родом з «Московські країни» і священствував у Юр’єві (нині Тарту) в «правовірній церкві, поставленій від пскович» в ім’я святителя Миколая і великомученика Георгія, разом зі священиком Ісидором духовно опікуючи росіян, які там жили. У 1470 році отець Іоанн був змушений тікати з сім’єю до Пскова від переслідувань німців-католиків. Дізнавшись про мученицьку кончину свого товариша (пам’ять священномученика Ісидора 8 січня), Іоанн вирішив піти в новоявлену «Богом здану печеру», щоб там, на самому рубежі з Лівонією, заснувати монастир як оплот Православ’я.
Незабаром захворіла його дружина і, прийнявши чернечий постриг з ім’ям Васса, померла. Праведність її була засвідчена відразу після смерті. Її чоловік і духовний отець поховали преподобну Васу у стіні «Богом зданої печери», але вночі її труна була «виставлена ​​з землі невидимою Божою силою».Отець Іоанн і духівник преподобної Васи зніяковіли, вирішивши, що це сталося тому, що вони не повністю здійснили чин відспівування, вдруге відспівали її і знову поховали тіло, але вранці воно знову виявилося «на вершині землі». Тоді стало зрозуміло, що це знамення Боже. Труну преподобної Васи поставили в печері з лівого боку. Вражений дивом Іоанн прийняв чернецтво з ім’ям Іони і став подвизатися ще старанніше.
Власноруч викопавши печерну церкву і дві келії на стовпах, він почав просити священиків Псковського Троїцького собору освятити її, але ті наважилися не відразу, «заради незвичайного місця». Тоді преподобний Іона випросив благословення у Новгородського архієпископа Феофіла.
15 серпня 1473 року печерний храм був висвітлений на честь Успіння Пресвятої Богородиці. При освяченні сталося диво від ікони Успіння Пресвятої Богородиці – прозріла сліпа жінка – «посла Милосердий Бог початок Своїх великих дарів Пречистою Своєю Матерією». (Ця ікона, яку називають «старою» на відміну від іншої чудотворної ікони Успіння Пресвятої Богородиці з житієм Її, написаної близько 1521 псковським іконописцем Олексієм Малим, зберігається зараз у вівтарі Успенського храму на гірському місці. Ікона з житієм – храмова ікона. ) День освячення печерного храму вважається офіційною датою заснування Псково-Печерського монастиря.Преподобний Йона трудився в печерній обителі до 1480 року і мирно відійшов до Господа. Після смерті на його тілі виявили кільчастий панцир, який був повішений над його труною як свідок цих подвигів преподобного, але при набігу німців його викрали.
Мощі преподобного Йони спочивають у печерах поряд з мощами преподобного старця Марка та преподобної Васи. Одного разу при нападі на монастир лівонський лицар, насміхаючись над святими мощами, хотів мечем відкрити кришку труни преподобної Васи, але його обпалило полум’я, що вийшло з труни святої подвижниці. Сліди цього карного вогню досі видно на труні преподобної Васи.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобной Вассе Псково-Печерской, глас 4

Дне́сь, ве́рнии, пресла́вно ликовству́ем, па́мять преподо́бныя Ва́ссы соверша́юще, и ра́це моще́й ея́ уми́льно покланя́ющеся, со слеза́ми и любо́вию вопие́м е́й: бу́ди хода́таица на́ша пред Бо́гом, огради́ моли́твами твои́ми оби́тель и гра́д на́ш, в ско́рбех и печа́лех на́м бу́ди уте́шительница, ты́ бо еси́ кре́пость ве́рным, и оби́тели Пско́во-Пече́рския украше́ние.

Кондак преподобной Вассе Псково-Печерской, глас 4

Па́мять преподо́бныя Ва́ссы дне́сь све́тло соверша́юще, благода́рственне воспомина́ем многотру́дныя по́двиги, естество́ бо же́нское отве́ргши, со супру́жником твои́м устреми́ся к мона́шескому житию́, да нетле́нными венцы́ венча́ет тя́ Христо́с.

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку