Преподобна Софія Суздальська

Місяця грудня на 16-й день / серпня на 1-й день – знайдення мощей

Преподобна Софія, у світі велика княгиня Соломонія Сабурова, була першою дружиною великого князя московського Василя Івановича (1505–1533). Він вибрав її в подружжя з п’ятисот найкрасивіших дівчат. Але шлюб виявився бездітним, про що великокнязівське подружжя сильно тужило. Після 20 років подружжя, незважаючи на умовляння духовенства, великий князь вирішив одружитися з литовською княжною Оленою Глинською. Митрополит Варлаам, який викрив незаконність розірвання шлюбу, був зведений з митрополичого престолу – вперше в російській історії – і заточений до монастиря, а преподобний Максим Грек, який заступився за княгиню Соломонію, заборонено і також ув’язнено. Всі Вселенські патріархи засудили вчинок великого князя, а патріарх Єрусалимський Марк передбачив народження від другого шлюбу немовля, яке вразить світ своєю жорстокістю (Іоанна Грозного).

25 листопада 1525 року велику княгиню Соломонію насильно було пострижено в чернецтво з ім’ям Софія в Московському Різдвяному монастирі. Після постригу її відправили під вартою до Суздальського Покровського монастиря, який згодом став місцем ув’язнення мимовільних царських пострижень. Не відразу примирилася велика княгиня зі своїм новим становищем, довго сумувала. Але, підкоряючись Божій волі, Софія знайшла втіху і умиротворення в старанній молитві.

Інокиня Софія, пізнавши марність скороминучих земних благ, усією душею захотіла Царства Божого та правди його (Мф. 6:33). У той час, як у світі множилися беззаконня, вона у своїй усамітненні прикрашалася чеснотами і поступово сягала духовної досконалості. Князь Курбський у посланні до Іоанна Грозного (1533–1584) назвав княгиню-інокіню «преподобномученицею».

Преподобна Софія померла у 1542 році і була похована у Суздальському Покровському монастирі. Ступенева книга говорить про це: «Поживши вдячно і богоугодно до Бога відійде». Вже найближчі нащадки молитовно шанували преподобну Софію. У рукописних святцях вона називається як «свята праведна княгиня Софія інокиня, яка була в Покровському монастирі дівчині, чудотвориця». За царя Феодора Іоанновича (1584–1598), сина Грозного, її вже шанували як святу. Цариця Ірина Феодорівна відправила на її гробницю «оксамитовий покрив із зображенням Спасителя і святих».

Патріарх Іосиф (1642–1652) писав Суздальському архієпископу Серапіону про здійснення молебнів та панахидів над труною преподобної Софії. Пізніше, у ХІХ столітті, архієпископом Суздальським і Таруським Серапіоном було складено служба преподобної Софії.

В описі міста Суздаля ключар Ананія повідомив про чудові зцілення при гробниці преподобної Софії. Так, у 1598 році біля її гробниці прозріла княжна Ганна Нечтєва, яка шість років страждала на сліпоту. 1609 року, під час нашестя поляків на Росію, преподобна Софія врятувала Суздаль від руйнування. Вона з’явилася у грізному вигляді ватажку військового загону поляків Лісовському. Від страху в нього паралізувало руку, і він дав клятву дати спокій місто та монастир. Багато інших чудес відбулося за молитвами преподобної Софії.

Тропарі, кондаки, молитви та величання