...
Грудень,  Житія святих

Преподобна Софія Суздальська

Місяця грудня на 16-й день

Преподобна Софія, у світі велика княгиня Соломонія Сабурова, була першою дружиною великого князя московського Василя Івановича (1505–1533). Він вибрав її в подружжя з п’ятисот найкрасивіших дівчат. Але шлюб виявився бездітним, про що великокнязівське подружжя сильно тужило. Після 20 років подружжя, незважаючи на умовляння духовенства, великий князь вирішив одружитися з литовською княжною Оленою Глинською. Митрополит Варлаам, який викрив незаконність розірвання шлюбу, був зведений з митрополичого престолу – вперше в російській історії – і заточений до монастиря, а преподобний Максим Грек, який заступився за княгиню Соломонію, заборонено і також ув’язнено. Всі Вселенські патріархи засудили вчинок великого князя, а патріарх Єрусалимський Марк передбачив народження від другого шлюбу немовля, яке вразить світ своєю жорстокістю (Іоанна Грозного).

25 листопада 1525 року велику княгиню Соломонію насильно було пострижено в чернецтво з ім’ям Софія в Московському Різдвяному монастирі. Після постригу її відправили під вартою до Суздальського Покровського монастиря, який згодом став місцем ув’язнення мимовільних царських пострижень. Не відразу примирилася велика княгиня зі своїм новим становищем, довго сумувала. Але, підкоряючись Божій волі, Софія знайшла втіху і умиротворення в старанній молитві.

Інокиня Софія, пізнавши марність скороминучих земних благ, усією душею захотіла Царства Божого та правди його (Мф. 6:33). У той час, як у світі множилися беззаконня, вона у своїй усамітненні прикрашалася чеснотами і поступово сягала духовної досконалості. Князь Курбський у посланні до Іоанна Грозного (1533–1584) назвав княгиню-інокіню «преподобномученицею».

Преподобна Софія померла у 1542 році і була похована у Суздальському Покровському монастирі. Ступенева книга говорить про це: «Поживши вдячно і богоугодно до Бога відійде». Вже найближчі нащадки молитовно шанували преподобну Софію. У рукописних святцях вона називається як «свята праведна княгиня Софія інокиня, яка була в Покровському монастирі дівчині, чудотвориця». За царя Феодора Іоанновича (1584–1598), сина Грозного, її вже шанували як святу. Цариця Ірина Феодорівна відправила на її гробницю «оксамитовий покрив із зображенням Спасителя і святих».

Патріарх Іосиф (1642–1652) писав Суздальському архієпископу Серапіону про здійснення молебнів та панахидів над труною преподобної Софії. Пізніше, у ХІХ столітті, архієпископом Суздальським і Таруським Серапіоном було складено служба преподобної Софії.

В описі міста Суздаля ключар Ананія повідомив про чудові зцілення при гробниці преподобної Софії. Так, у 1598 році біля її гробниці прозріла княжна Ганна Нечтєва, яка шість років страждала на сліпоту. 1609 року, під час нашестя поляків на Росію, преподобна Софія врятувала Суздаль від руйнування. Вона з’явилася у грізному вигляді ватажку військового загону поляків Лісовському. Від страху в нього паралізувало руку, і він дав клятву дати спокій місто та монастир. Багато інших чудес відбулося за молитвами преподобної Софії.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобной Софии Суздальской, глас 4

Вы́шняго красото́ю я́вственно украша́яся,/ по́стническими бо труды́ подвиза́ся преподо́бная Софи́я,/ и бысть насле́дница Небе́сному Ца́рствию,/ и вни́де в Небе́сный Черто́г наслади́тися Христо́вы красоты́,/ Его́ же моли́ спасти́ся гра́ду Су́ждалю/ от пога́ных нахожде́ний и междоусо́бныя бра́ни// и пода́ждь душа́м на́шим ве́лию ми́лость.

Кондак преподобной Софии Суздальской, глас 1

Но́щи стра́стныя избе́гши, Богому́драя Софи́е преподо́бная,/ к Незаходи́мому же Со́лнцу, Христу́, прише́дши,/ умертви́ла еси́ плотско́е мудрова́ние посто́м же, воздержа́нием и моли́твами,/ показа́ся равна́ А́нгелом,/ на земли́ бо поживе́ и ду́хи нечи́стыя от челове́к отгна́ла еси́,/ и разли́чная исцеле́ния подава́еши, от мно́гих бед и зол избавля́еши,/ Софи́е преподо́бная,// моли́ спасти́ся душа́м на́шим.

Тропaрь, глaсъ д7:

Вhшнzгw красот0ю ћвственнw ўкрашazсz, п0стническими бо труды2 подвизaсz прпdбнаz софjz, и3 бhсть наслёдница нбcному цrтвію, и3 вни1де въ нбcный черт0гъ наслади1тисz хrт0вы красоты2, є3г0же моли2 сп7сти1сz грaду сyждалю t врaжіихъ нахождeній и3 междоус0бныz брaни и3 подaждь душaмъ нaшымъ вeлію млcть.

Кондaкъ, глaсъ №:

Н0щи стрaстныz и3збёгши, бGомyдраz софjе прпdбнаz, къ незаходи1мому же сlнцу, хrтY, пришeдши, ўмертви1ла є3си2 плотск0е мудровaніе, пост0мъ же, воздержaніемъ и3мlтвами показaсz равнA ѓгGлwмъ, на земли1 бо поживE и3 дyхи нечи6стыz t человBкъ tгнaла є3си2, и3 разли6чнаz и3сцэлє1ніz подавaеши, t мн0гихъ бёдъ и3 ѕHлъ и3збавлsеши, софjе прпdбнаz, моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Ще в розробці

Знайшли помилку