Преподобна Феодора Сихловська p1d8lumq0gvvrfkso9n1mmfihq3
Житія святих,  Серпень

Преподобна Феодора Сихловська

Місяця серпня на 7-й день

Свята праведна Феодора народилася в середині XVII століття в селі Винетор у сім’ї християн, які глибоко вірять і люблять Бога. Батько її, Штефан Жолдя Армаш, обіймав військову посаду, про що свідчить остання частина його імені; відповідальний за охорону великої Нямецької фортеці, він був, водночас, армашем – майстром зі зброї, що була необхідна воїнам для захисту цієї відомої молдавської твердині. Ім’я матері, яка опікувалася вихованням у страху Божому двох доньок Феодори і Маргьоліци та домашнім господарством, для нащадків не збереглося. Менша донька невдовзі померла, а старшу Феодору було заручено проти її волі з благочестивим юнаком із міста Ізмаїла. У молодого подружжя не було дітей, і Феодора, душа якої полум’янилася любов’ю до Господа, здобувши прагнення до чистого і непорочного життя і повного віддання себе волі Божій, твердо вирішила прийняти чернечі обітниці. Великі пустельники, які здавна подвизалися на горах і в долинах Нямецького краю, давні наставники Феодори та її духівник, знаючи її благочестиву вдачу і ревнощі до таємної молитви, благословили її на пустельницьке житіє.

Феодора прийняла чернечий постриг у скиту Верзерешть у горах Вранча, а за два роки її чоловік Елевферій став ченцем у скиту Пояна-Мерулуй. Так, Господь направив обох шляхом святості та спасіння. У скиту всі черниці подвизалися з особливою ревністю, але новоначальна Феодора перевершувала всіх у молитовному діланні, у смиренні й духовних трудах.

Минуло кілька років. Околиці Бузеу зазнали спустошливого набігу турків, які піддали вогню і скит Верзерешть. Всі його насельниці розсіялися по навколишніх лісах, молячи Бога про те, щоб минула їх Божа кара. Серед тих, хто врятувався, була праведна Феодора. Вона сховалася в горах Вранча разом зі своєю духовною наставницею схимонахинею Паїсією. Там, збережені Господом, вони перебували в пості й молитві, зазнаючи багато напастей від бісів, зазнаючи всіляких поневірянь, голоду й холоду. Коли померла стариця, Феодора, слідуючи одкровенню, отриманому від Господа, покинула місце своїх колишніх подвигів і вирушила в Нямецькі межі в непрохідні ліси, маючи намір продовжити подвижницьке життя на околицях монастиря Сихастрія та скиту Сихла. Але спершу вона відвідала Нямецький монастир, щоб поклонитися чудотворній іконі Божої Матері. Настоятель обителі направив її в монастир Сіхестрія. Його настоятель ієросхимонах Варсонофій благословив черницю Феодору перебувати в послуху отця Павла. Він і привів її до лісів, що оточують скит Сихла, і сказав, що, якщо зможе вона витримати суворе пустельне проживання, неминучі поневіряння та зимову холоднечу, то слід їй подвизатися тут до самої смерті. Якщо ж не вистачить на це сил, то нехай повертається тоді в монастир.

Так Феодора опинилася в лісах Сихли, де якийсь подвижник пустельник поступився їй своєю келією. Поблизу неї розташовувалася печера, згодом названа ім’ям святої. Там і подвизалася вона з великою мужністю багато років, перебуваючи в пості й молитві ночі безперервно, проливаючи покаянні сльози і здійснюючи тисячі земних поклонів, перебуваючи далеко від світу. Один тільки отець Павло, її духівник, зрідка відвідував її, приносив усе необхідне, духовно зміцнював, сповідував і причащав Святих Таїн.

Настав час, коли в невеликій пустельницькій келії недалеко від Сихли спочив її духівник. І залишилася Феодора на повній самоті, оскільки ніхто не знав місця, де проводила вона подвижницьке життя. Згодом одяг на ній зотлів, їжею їй слугував лише щавель, лісові ягоди та горіхи. У цьому училищі тиші й праць набула свята Феодора дар полум’яної молитви, що народжувалася в серці, дар сліз і терпіння, і наповнилася її душа любов’ю до Бога. Тепер не мучив її більше ні холод, ні голод, і диявол уже не міг здолати її, тому що здобула вона дар чудотворіння і була подібна до сяючого алмазу в горах Сіхли, забута людьми, але перебуваючи під захистом самого Господа.

Знову в країну вторглися турки, грабували монастирі і села; і дійшли вони до Сіхли, але свята Феодора сховалася в печері. Коли турки дісталися до сховку святої, благала вона до Бога про порятунок із рук невірних. Тієї ж миті сталося диво: розкололася скеля в основі печери, що видно й донині, і Феодора, укрита скелею, була врятована від смерті. У цій печері подвизалася свята Феодора до кінця своїх днів. Молилася вона Богу невпинно таємною молитвою серця, і обличчя її просвітлювалося, і тіло її піднімалося над землею, подібно до того, як це відбувалося зі святою Марією Єгипетською. Час від часу птахи небесні, з волі Бога, приносили святій у дзьобах крихти хліба, що залишилися від трапези в скиті Сихастрія, воду ж вона знаходила в поглибленні в скелі, яке й понині зветься “Колодязь святої Феодори”.

Наблизившись до кінця земного життя і відчуваючи, що закликає її Христос у свої небесні обителі, де знаходять спокій і відраду всі святі, благала свята Феодора зі сльозами до Бога, щоб послав Він їй священика, який причастив би її Святих Христових Таїн. І ось, за велінням згори, настоятель Сіхестрії, помітивши, що птахи підбирають залишки хліба з трапези та відлітають із ним у напрямку скиту Сіхла, послав двох братів, щоб ті дізналися, куди вони його забирають. Ведені Богом, ченці підійшли вже вночі до печери святої Феодори і побачили святу в молінні з піднятими до неба руками, оточену світлом, подібно до палаючого вогню. Тоді, злякавшись, ченці голосно заволали, а свята Феодора, звернувшись до них на ім’я, попросила в них будь-який одяг, щоб приховати свою наготу, а потім піти до Сіхестрії і привести священика-духівника, щоб можна було їй причаститися Святих Тіла і Крові Христових.

Ченцям освітлювало шлях світло з неба, і вони швидко дійшли до обителі, і вранці привели до печери ієромонаха Антонія та ієродиякона Лаврентія зі Святими Дарами. Після сповіді, розповівши все про своє житіє, труди і спокуси, свята Феодора вимовила Символ віри і причастилася Святих Таїн, і, подякувавши Богові за все, віддала свою душу в руки Господа. Святу відспівали, і тіло її було поховано в печері.

1830 року молдавський господар Михайло Стурдза провів у скиту Сіхла відновлювальні роботи; мощі святої Феодори були взяті з печери і поміщені в дорогоцінну раку в скитському храмі для загального поклоніння. Потім, коли в маєтку пана в селі Міклеушень поблизу Ясс звели нову церкву, то до неї було перенесено мощі святої, і багато людей приходило сюди вклонитися їм і отримували допомогу преподобної Феодори. У 1856 році мощі святої було перенесено до Києво-Печерської Лаври, де й спочивають нині, і де святу називають святою Феодорою з Карпат.

20 червня 1992 року Священний Синод Румунської Православної Церкви канонізував святу Феодору і встановив святкувати її пам’ять 20 серпня. 7 березня 2018 року ім’я преподобної Феодори також було включено до місяцеслова Руської Православної Церкви.

Знайшли помилку