Преподобна Димитра Київська

Місяця березня на 9-й день.

Черниця Димитра народилася 1810 року в місті Силістрія (Болгарія). Її виховали благочестиві батьки Олександр і Марія в дусі православної віри, на численних прикладах житія і благочестя святих, які прославили болгарську землю.

Наприкінці 20-х років XIX ст. сім’я преподобної Димитри переселилася в Бессарабію. Чоловік матінки Димитри, капітан російської армії Іван Єгоров геройськи загинув у Кримській війні (1853-1856). Сама матінка Димитра брала участь в обороні Севастополя (1855-1856), допомагаючи пораненим на полі бою. За участь у Кримській війні вона отримала кілька нагород, а також медаль за російсько-турецьку війну (1877-1878), під час якої організувала лазарет для поранених воїнів у своєму будинку в Києві.

З 1856 року преподобна Димитра жила в Києві, вела благочестиве життя. Господь привів її на поріг духовного життя – Промислом Божим матінка Димитра познайомилася з Київським Митрополитом Ісидором (Микольським) (1858-1860), який на довгі роки став її духовним батьком і наставником. Вона глибоко шанувала Митрополита і нічого не робила без його благословення, перебуваючи у повсякчасному послуху своєму духівнику. Митрополит Ісидор вказав матінці подвижницький шлях, слідуючи яким, вона багато чого змогла зробити на благо Церкви і суспільства, проявити себе в істинно християнській діяльності. За пропозицією Владики, матушка Димитра взяла на себе працю зі створення релігійної жіночої громади для вдів і сиріт загиблих воїнів і бідних безпритульних жінок. У благословення і в заступництво майбутньої обителі Митрополит Ісидор підніс високоповажну Боголюбську ікону Божої Матері.

Благочестивими трудами матінки Димитри і на її кошти в 1860-1878 роках була створена перша в Києві релігійна жіноча громада – Введенська, затверджена Указом Імператора Олександра ІІ від 4/17 березня 1878 року. У 1901 році громада була перетворена на гуртожитковий монастир.

Однак матушка Димитра не змогла очолити створену громаду. Всевишньому Богу було благоугодно закликати свою праведницю в небесні обителі Свої. Преподобна Димитра мирно спочила 9/22 березня 1878 року в Санкт-Петербурзі, в день пам’яті Сорока Севастійських мучеників, воїнів Христових. За розпорядженням митрополита Ісидора вона була тимчасово похована в Олександро-Невській Лаврі, в “наметі” при Федорівській церкві.

Преподобна Димитра була таємницею-черницею, і постриг її здійснився за особливим клопотанням Митрополита Ісидора і його свідчення про те, що матінка давно веде підготовче до чернецтва життя.

8/21 серпня 1878 року тіло матінки Димитри було перевезено із Санкт-Петербурга до Києва і поховано, згідно з її передсмертним побажанням, у Введенській громаді, у нижньому храмі-усипальниці. Щорічно, 9/22 березня, в день її смерті, і 26 жовтня/8 листопада, з нагоди храмового свята київські митрополити й архімандрити Києво-Печерської Лаври служили Божественну літургію і панахиду біля могили засновниці Свято-Введенської обителі. Відбувалися поминальні служби і в Олександро-Невській лаврі.

16 вересня (за новим стилем) 1960 року, після закриття Введенського монастиря, мощі матінки Димитри було перенесено з храму і перепоховано на Звіринецькому кладовищі. 8/21 серпня 1996 року, з благословення Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, та з дозволу влади міста, відбулося набуття мощей матінки Димитри та їхнє повернення зі Звіринецького цвинтаря в обитель. Під час обрітення мощей засновниці було встановлено, що святі мощі збереглися частково, нетлінними залишилися голова і верхня частина тіла. Під світською сукнею подвижниці виявлено чернечий параман, на обличчя матінки було покладено “лиштву”, а саме тіло було обгорнуто мантією. Все це стало наочним підтвердженням чернечого постригу матінки Димитри.

Сучасні насельники монастиря є продовжувачами молитовного вшанування пам’яті будівничої, підтримуючи і розвиваючи традиції, здійснюючи богослужіння у встановлені дні.

Життя праведниці тривало і після її смерті. Подвигом свого богоугодного життя преподобна Димитра отримала від Господа дар благодатної молитви і чудове дарування зцілення хвороб людей.

Сьогоднішній день – це не просто день пам’яті й молитви, це день очевидної слави преподобної Димитри та свідчення її живого заступництва над обителлю, для створення якої вона звершувала свій життєвий подвиг, що увінчався небесною славою.

18 квітня 2008 року Ухвалою Священного Синоду Української Православної Церкви черниця Димитра (Матрона Олександрівна Єгорова) була зарахована до лику місцевошанованих святих. Відтепер преподобна Димитра, знайшовши безсмертя, перебуває в одному ряду зі святими дружинами Русі.