Місяця березня на 10-й день

Преподобна Анастасія жила в Константинополі і походила з аристократичної родини. Благочестива патриціанка була для багатьох взірцем чесноти і користувалася великою повагою імператора Юстиніана (527-565). Рано овдовівши, Анастасія вирішила піти зі світу і рятувати свою душу далеко від столичної метушні. Вона таємно покинула Константинополь і вирушила в Олександрію. Недалеко від міста вона заснувала невеликий монастир і цілком присвятила себе Богу.

Через кілька років імператор Юстиніан овдовів і вирішив розшукати Анастасію, щоб одружитися з нею. Дізнавшись про це, блаженна Анастасія негайно попрямувала в далекий скит до авви Даниїла (пам’ять 18 березня) по допомогу. Щоб врятувати Анастасію, старець одягнув її в чоловічий чернечий одяг і назвав Анастасією-євнухом. Поселивши її в одній із найвіддаленіших печер, старець дав їй молитовне правило і наказав ніколи не виходити з печери і нікого у себе не приймати. Тільки один чернець знав це місце: він мав послух раз на тиждень приносити до печери невеликий хліб і глечик води, залишаючи їх біля входу. У такому суворому затворі преподобна Анастасія прожила двадцять вісім років. Усі вважали, що в печері подвизається євнух Анастасій.

Господь відкрив блаженній день її смерті. Дізнавшись про близьку смерть, вона написала про це авві Даниїлу кілька слів на черепку і поклала його біля входу в печеру. Старець незабаром прийшов і приніс усе необхідне для її поховання. Він знайшов святу подвижницю вже при смерті, сповідав і причастив Святих Таїн. На прохання авви блаженна Анастасія благословила його і ченця, що супроводжував його. Зі словами: “Господи, в руки Твої віддаю дух мій”, – свята тихо померла († бл. 567-568).

Коли була готова могила, старець дав учневі свою рясу і велів одягнути покійного брата. Одягаючи рясу, чернець зрозумів, що перед ним жінка, проте не посмів нічого сказати. Коли ж, поховавши преподобну, вони поверталися у свою обитель, учень запитав авву, чи знав він, що уявний брат – жінка, і старець розповів молодому ченцеві історію святої Анастасії. Пізніше розповідь старця було записано, вона набула широкої популярності.

Мощі преподобної Анастасії в 1200 році було перенесено до Константинополя і покладено недалеко від храму Святої Софії.