Преподобна Афанасія Егінська, ігуменя

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 12-й день

Преподобна Афанасія була ігуменею монастиря на острові Егіне. Вона народилася в благочестивій християнській родині від подружжя Никити та Марини. Уже в семирічному віці дівчинка вивчила Псалтир, який читала постійно з розчуленням. Одного разу під час роботи за ткацьким верстатом свята Афанасія побачила сяючу зірку, що спускалася до неї згори і, дійшовши до її плечей та освітивши її всю, зникла. Відтоді отроковиця просвітилася душею і твердо вирішила йти в монастир.

Коли святій Афанасії виповнилося 16 років, батьки благали її вийти заміж. Дівчина підкорилася, але прожила в шлюбі всього лише 16 днів: чоловік був узятий на війну і там убитий.

Овдовівши, свята Афанасія вирішила виконати своє давнє бажання. Але в той час вийшов указ імператора Михайла Недорікуватого (820-829), згідно з яким молоді вдови повинні були одружуватися з молодими воїнами. Святій Афанасії довелося знову вийти заміж. У заміжжі вона вела благочестиве і доброчесне життя: працювала по дому, допомагала хворим і нужденним, приймала мандрівників. У недільні та святкові дні преподобна запрошувала до себе рідних і знайомих та читала їм Святе Письмо. Під її впливом чоловік її пішов у монастир і дав дружині дозвіл на постриг.

Свята роздала майно, прийняла чернецтво і разом з побожними жінками пішла у відокремлене місце. Через деякий час сестри благали преподобну Афанасію стати ігуменею їхньої невеликої громади. Свята дивилася на своє ігуменство як на особливе служіння Богу і сестрам. Вона подавала приклад лагідності та смирення. Усі погрішності сестер виправляла з любов’ю, без гніву.

Хоча свята Афанасія носила звання ігумені, вона вважала себе останньою поміж сестер і завжди пам’ятала заповідь Спасителя: “Хто хоче між вами бути першим, хай буде вам рабом” (Мф. 20:27). Преподобна ніколи не дозволяла сестрам прислуговувати собі, хоча б навіть вилити на руки воду.

Преподобна Афанасія носила волосяницю, а поверх неї одяг із грубої овечої вовни, спала мало, а більшу частину ночі молилася. Вдень вона працювала разом із сестрами. Їжу приймала тільки ввечері, яка складалася зі шматка хліба і води. Масло, сир і рибу дозволяла собі тільки на Різдво Христове та Святий Великдень. У пости харчувалася раз на два дні лише сирою зеленню. Чотири роки прожила преподобна Афанасія в цій обителі.

На острові Егіне жив один старець-чернець, преподобний Матфей, який раніше був ігуменом. Він узяв на себе великий подвиг: щоночі прочитував Псалтир, приєднуючи до читання ще й молитви. Спав святий сидячи і найменший час. Під час співу псалмів, читання молитов і принесення Безкровної Жертви преподобний не міг утримуватися від сліз. Носив він саму лише гостру волосяницю і великою стриманістю та подвигами зовсім висушив плоть. Особливу любов він мав до святого Іоанна Богослова. Одного разу під час звершення Божественної літургії він удостоївся бачити апостола, що стояв на престолі. Преподобний своєю мантією зцілив розслабленого, хресним знаменням виправив перекошене через діяння диявола обличчя однієї людини, виганяв бісів і створив багато інших чудес. Преподобний Матфей благословив святу Афанасію піти з сестрами в ще більш відокремлене місце. Вона влаштувала обитель на пустельній горі того самого острова поблизу стародавньої церкви первомученика Стефана.

Преподобна Афанасія удостоїлася від Бога дару зцілень. Після того, як вона зцілила людину, у якої боліли очі, до неї стало стікатися безліч народу, щоб отримати зцілення від душевних і тілесних недуг. На рясні приношення тих, хто приходив до обителі, преподобна побудувала в обителі три церкви: в ім’я Пресвятої Богородиці, в ім’я святого пророка Іоанна Предтечі та в ім’я святителя Миколая Чудотворця.

Слава, що поширилася, обтяжувала преподобну, і вона взяла двох близьких їй за духом сестер (Марію і Євпраксію) та пішла таємно в Константинополь. Там, як проста черниця, преподобна вступила в один із монастирів, де прожила 7 років.

Але її святе життя знову привернуло увагу. Сестри Егінського монастиря дізналися, куди пішла їхня ігуменя, і вирушили до неї, благаючи повернутися. Підкоряючись Промислу Божому, преподобна повернулася до створеного нею монастиря. Незабаром після того вона удостоїлася видіння двох світлих мужів, які подали їй хартію зі словами: “Ось твоя свобода; візьми і звеселися”.

Дванадцять днів до своєї кончини преподобна Афанасія перебувала в безперестанній молитві. Напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці вона покликала сестер і сказала, що змогла прочитати Псалтир лише до дев’ятнадцятого псалма. Свята просила дочитати за неї Псалтир до кінця в церкві. Сестри пішли до церкви і там виконали її прохання, а потім прийшли попрощатися з преподобною. Вона благословила їх і просила урочисто й радісно провести свято Успіння Пресвятої Богородиці, влаштувати трапезу для жебраків і убогих, а після Божественної літургії віддати похованню її тіло. З цими словами преподобна Афанасія відійшла до Господа († 14 серпня 860 року).

У сороковий день за Божественною літургією дві благочестиві сестри удостоїлися бачити, як перед царськими вратами з’явилася свята Афанасія. Два світлих чоловіки прикрасили її голову вінцем із хрестами, вручили їй блискучий посох і через царські врата ввели у вівтар.

Перед смертю свята Афанасія заповідала годувати жебраків у її пам’ять до 40-го дня. Сестри, однак, не виконали її заповіту і ставили поминальну трапезу тільки 9 днів. Свята з’явилася деяким сестрам і сказала: “Даремно ви не виконали мого заповіту – сорокаденне поминання покійних у храмі та харчування жебраків багато допомагає грішним душам, а від праведних душ посилається Небесна милість тим, хто виконує поминання”. Та, котра з’явилася, встромила свій посох у землю і стала невидимою. Залишений жезл наступного дня проріс і став живим деревцем. Через рік після смерті преподобної до її гробниці привели біснувату жінку. Коли розкопали землю, то відчули пахощі й вийняли гроб. Доторкнувшись до неї, біснувата негайно зцілилася. Тоді відкрили кришку гробу і побачили нетлінне тіло преподобної, яке виділяло миро. Преподобна Афанасія була немов така, що заснула: обличчя її сяяло благоліпністю, все тіло збереглося нетлінним і м’яким, навіть руки згиналися. Священники вирішили поставити тіло преподобної в церкві. Коли тіло переклали в новий ковчег, черниці зняли зі святих мощей волосяницю і хотіли одягнути їх у шовковий одяг. Але руки преподобної Афанасії так щільно притиснулися до грудей, що черниці не змогли одягнути її в шовковий одяг. Так свята і після смерті виявила свою любов до убогості. Тоді одна із сестер, схиливши коліна, стала молитися до преподобної, кажучи: “Пані наша, як беззаперечно ти слухалася нас, коли жила з нами, так і зараз благоволи послухатися нас і одягнутися в це вбрання, наш смиренний дар, принесений тобі”. Преподобна Афанасія, немов жива, підвелася і простягнула руки до одягу.