Житія святих,  Квітень

Праведний Євлогій странноприїмець, Фиваїдський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 27-й день

Праведний Євлогій був каменярем в одному з фиваїдських сіл за часів імператора Юстина I (518 – 527). Щовечора, повертаючись додому після роботи, він вирушав на пошуки якогось мандрівника або мандрівного ченця і привітно запрошував його під свій смиренний дах. Він зустрічав гостей братнім вітанням, омивав їм ноги за прикладом Христа, а потім готував мандрівникам їжу, витрачаючи на це свій щоденний заробіток. Потім він проводив довгі години в бесіді з гостями про божественні предмети і блага небесні. Те, що було недоїдено за вечерею, Євлогій віддавав собакам, щоб нічого не залишалося на наступний день, тому що покладався в усьому на Промисел Божий.

Одного разу він подібним чином надав гостинність преподобному Даниїлу Скитському, якому на той час ще не було й 40 років. Подвижник, сповнений вдячності, попросив у Господа процвітання для Євлогія, щоб він зміг ще щедріше творити благодіяння. Його молитва була почута.

Наступного дня, працюючи в полі, Євлогій виявив підземну печеру, а в ній – безліч золота. Побоюючись, щоб староста села не відібрав у нього скарб, Євлогій таємно відплив до Константинополя, везучи із собою золото замість чеснот, якими вирізнявся в бідності. У столиці багатство відкрило йому доступ до двору. Шляхом щедрої роздачі грошей він незабаром домігся звання префекта преторії. Євлогій оточив себе розкішшю і став жити на широку ногу, не піклуючись більше про бідняків і нехтуючи богоугодними справами.

Два роки потому авва Даниїл був сповіщений у видінні про спосіб життя того, за кого він поручився. Старець спішно прибув до Константинополя, щоб спробувати повернути Євлогія до благочестя. Однак щоразу, коли Євлогій виходив зі свого палацу, слуги грубо відштовхували ченця, не даючи йому сказати жодного слова. Тоді преподобному Даниїлу з’явилася Матір Божа, дорікнула йому за зухвалість узятого на себе поручительства і пообіцяла взяти на Себе турботу про виправлення Євлогія.

Через три місяці, коли на престол зійшов Юстиніан (527 рік), Євлогій узяв участь у змові проти нього. Таємницю, однак, незабаром було розкрито, змовників страчено, а їхнє майно конфісковано. Євлогію ж вдалося врятуватися втечею під покровом ночі.

Залишивши в минулому разом з усім багатством і свою зарозумілість, він повернувся в рідне село і, побоюючись солдатів імператора, не наважився розповісти правду про себе, сказав, що був у паломництві святими місцями. Усвідомивши свій гріх і розкаявшись, пам’ятаючи, що краще убогим вирушити до раю, ніж багатим – у пекло, Євлогій повернувся до свого ремесла каменяра і безкорисливого служіння жебракам і мандрівникам.

Одного разу преподобний Даниїл з учнем мандрували Нижнім Єгиптом і вирішили заночувати в одному селі у Фиваїді. Але замість того щоб шукати відповідний нічліг, авва Даниїл наказав учневі чекати на площі посеред села. Коли учень уже почав нарікати, несподівано з’явився старець, який привів їх разом з іншими мандрівниками до себе в дім, нагодував їх і прислужував їм увесь вечір. Авва всю ніч розмовляв зі старцем. Після повернення в Скит учень умовив авву розповісти історію цієї людини. Ним виявився каменяр Євлогій, 100-річний старець, який щовечора обходив село в пошуках мандрівників і бідняків.

Знайшли помилку