Праведний Симеон Верхотурський (Меркушинський)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 12-й день — друге знайдення мощей / місяця вересня на 12-й день — перенесення мощей / місяця грудня на 18-й день — прославлення / місяця січня на 29-й день — Собор Єкатеринбурзьких святих / місяця червня на 10-й день — Собор Сибірських святих

Праведний Симеон Верхотурський народився на початку XVII століття у європейській частині Московського царства у сім’ї благочестивих дворян. Підкоряючись Божественному керівництву, він залишив почесті та земне багатство і пішов за Урал. У Сибіру праведний Симеон жив як простий мандрівник, приховуючи своє походження. Найчастіше він відвідував село Меркушинське, що знаходилося неподалік міста Верхотур’я, де молився у дерев’яній церкві.

З благовістю про Триєдиного Бога, про вічне життя в Царстві Небесному праведний Симеон ходив навколишніми селищами. Він не цурався й іновірців вогулів, корінних жителів цього краю, які полюбили святого за його чисте життя. За допомогою благодаті Божої праведний Симеон пробудив у серцях вогулів прагнення доброчесного життя. У незайманій сибірській тайзі він вдавався богомислію, у кожній живій істоті бачив невимовну премудрість “Того, Хто створив все”.

Подвижник ніколи не залишався без діла. Він добре вмів шити шуби і, обходячи села, працював у будинках селян, не приймаючи за працю жодної винагороди. Щоб уникнути похвал за свою роботу, праведний Симеон залишав її незавершеною та йшов від замовників. За це йому доводилося переносити образи і навіть побої, але він приймав їх зі смиренністю та молився за своїх кривдників. Так він досягнув цілковитого смирення і нестяжательства.

Багато молився святий Симеон про зміцнення у вірі новопросвітлених жителів Сибіру. Свою молитву подвижник поєднував з подвигом колінного стояння на камені в дрімучій тайзі. За десять верст від Меркушина на березі річки Тури подвижник мав відокремлене місце, де ловив рибу. Але й тут він виявляв помірність: риби він видобував рівно стільки, скільки потрібно йому для денного харчування.

Блаженна смерть святого чоловіка була серед великих подвигів посту і молитви. Помер він у 1642 році і був похований на Меркушинському кладовищі біля храму Архістратига Михаїла.

Господь прославив Свого угодника, який залишив усе земне заради служіння Йому Єдиному. У 1692 році, через 50 років після смерті святого, жителі села Меркушинського чудесним чином здобули нетлінне тіло праведника, ім’я якого вони забули. Незабаром від мощів, що з’явилися, стали відбуватися численні зцілення. Була зцілена розбита паралічем людина, згодом були й інші зцілення. Митрополит Сибірський Ігнатій (Римський-Корсаков, 1692-1700) надіслав людей для засвідчення фактів. Один із них, ієродиякон Никифор Амвросієв, дорогою молився Богу і непомітно поринув у легку дрімоту. Раптом він побачив перед собою чоловіка в білому одязі, середнього віку з волоссям русявого кольору. Добрим поглядом він дивився на Никифора і на питання «хто ти?» відповів: «Я Симеон Меркушинський», — і став невидимим.

Митрополит Ігнатій, переконавшись у нетлінні мощей святого Симеона, виголосив: «Свідчу і я, що воістину це мощі праведної та доброчесної людини: у всьому вони подібні до мощей давніх святих. Цей праведник подібний до Олексія, митрополита Московського, або Сергія Радонезького, бо він сподобився від Бога нетління, подібно до цих світильників віри Православної».

І нині по молитвам святого Симеона Верхотурського Господь являє благодатну допомогу, втіху, зміцнення, врозумлення, лікування душ і тіл та звільнення від лукавих і нечистих духів. Молитвами святого мандрівники, котрі бідують, отримують звільнення від смерті. Особливо часто сибіряки звертаються з молитвами до Верхотурського чудотворця у разі хвороби очей і якого б то не було паралічу.

12 вересня 1704 року з благословення митрополита Тобольського Філофея було звершено перенесення святих мощей праведного Симеона Верхотурського із храму на честь Архістратига Михаїла до Верхотурського монастиря в ім’я святителя Миколая.

Тропарі, кондаки, молитви та величання