Праведний Симеон Верхотурський (Меркушинський)
Місяця грудня на 18-й день / травня на 12-й день – 2-ге знайдення мощей / вересня на 12-й день – знайдення мощей
Праведний Симеон Верхотурський народився на початку XVII століття європейській частині Росії у сім’ї благочестивих дворян. Підкоряючись Божественному керуванню, він залишив почесті та земне багатство і пішов за Урал. У Сибіру праведний Симеон жив як простий мандрівник, приховуючи своє походження. Найчастіше він відвідував село Меркушинське, що знаходилося неподалік міста Верхотур’я, де молився у дерев’яній церкві.
З благовістю про Триєдиного Бога, про вічне життя в Царстві Небесному праведний Симеон ходив навколишніми селищами. Він не цурався і іновірців вогулів, корінних жителів цього краю, які полюбили святого за його чисте життя. За допомогою благодаті Божої праведний Симеон пробудив у серцях вогулів прагнення доброчесного життя. У цнотливій сибірській тайзі він вдавався Богомислію, у кожній живій істоті бачив невимовну премудрість «Створившего вся».
Подвижник ніколи не залишався пустим. Він добре вмів шити шуби і, обходячи села, працював у будинках у селян, не приймаючи за працю жодної винагороди. Щоб уникнути похвал за свою роботу, праведний Симеон залишав її незавершеною і уникав замовників. За це йому доводилося переносити образи і навіть побої, але він приймав їх із смиренністю і молився за своїх кривдників. Так він досяг досконалого смирення і нестяжіння.
Багато молився святий Симеон за зміцнення у вірі новоосвічених жителів Сибіру. Свою молитву подвижник поєднував з подвигом колінного стояння на камені в дрімучій тайзі. За десять верст від Меркушина на березі річки Тури подвижник мав відокремлене місце, де ловив рибу. Але й тут він виявляв помірність: риби він видобував рівно стільки, скільки потрібно йому для денного харчування.
Блаженна смерть святого чоловіка була серед великих подвигів посту і молитви. Помер він у 1642 році і був похований на Меркушинському цвинтарі біля храму Архістратига Михаїла.
Господь прославив Свого угодника, який залишив усе земне заради служіння Йому Єдиному. У 1692 році, через 50 років після смерті святого, жителі села Меркушинського чудесним чином здобули нетлінне тіло праведника, ім’я якого вони забули. Незабаром від мощів, що з’явилися, стали відбуватися численні зцілення. Була зцілена розбита паралічем людина, за цим були й інші зцілення. Митрополит Сибірський Ігнатій (Римський-Корсаков, 1692-1700) надіслав людей для огляду фактів. Один із них, ієродиякон Никифор Амвросієв, у дорозі молився Богу і непомітно поринув у легку дрімоту. Раптом він побачив перед собою людину в білому одязі, середнього віку, волосся його було русявого кольору. Добрим поглядом він дивився на Никифора і питання останнього: «Хто ти?» – Той, що з’явився, відповів: “Я Симеон Меркушинський”, – і став невидимим.
Митрополит Ігнатій, переконавшись у нетлінні мощей святого Симеона, вигукнув: «Свідчу і я, що воістину це мощі праведної та доброчесної людини: у всьому вони подібні до мощей древніх святих. Цей праведник подібний до Олексія, митрополита Московського, або Сергія Радонезького, бо він сподобився від Бога нетління, подібно до цих світильників віри Православної».
І нині за молитвами святого Симеона Верхотурського Господь виявляє благодатну допомогу, втіху, зміцнення, збагачення, лікування душ і тілес і звільнення від лукавих і нечистих духів. Ті, що бідують, мандрівники молитвами святого отримують звільнення від смерті. Особливо часто сибіряки звертаються з молитвами до Верхотурського чудотворця при хворобах очей і всіляких паралічах.
12 вересня 1704 року з благословення митрополита Тобольського Філофея було здійснено перенесення святих мощей праведного Симеона Верхотурського з храму на честь Архістратига Михаїла до Верхотурського монастиря в ім’я святителя Миколая. Цього дня Церква святкує другу пам’ять святого праведного Симеона Верхотурського (перша – 18 грудня).
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь праведному Симеону Верхотурскому, на прославление, глас 4
Мирска́го мяте́жа бе́гая, все жела́ние обрати́л еси́ к Бо́гу,/ да в виде́ния восхо́д обря́щеши горе́,/ отню́дуже не уклони́вся в лука́вствия се́рдца,/ но очи́стив ду́шу и те́ло,/ прия́л еси́ благода́ть точи́ти цельбы́ ве́рным и неве́рным,/ притека́ющим к тебе́, пра́ведный Симео́не./ Те́мже, по да́нному ти да́ру,/ испроси́ у Христа́ Бо́га исцеле́ние нам, боля́щим душе́вными страстьми́,// и моли́ спасти́ ду́ши на́ша.
Ин тропарь праведному Симеону Верхотурскому, на перенесение мощей, глас 4
Днесь ра́дуется сла́вная страна́ Сиби́рь,/ обре́т святы́я мо́щи твоя́ внутрь себе́./ Архиере́е, свяще́нницы и весь сонм людски́й/ духо́вне веселя́щеся, вопие́м ти:/ о Богому́дре Симео́не!/ Изба́ви нас, и́же к тебе́ прибега́ющих, от всех бед,/ прося́ пода́тися всем по коего́ждо проше́нию,/ и изба́витися стране́ сей и гра́ду/ от о́гненнаго запале́ния и пога́нскаго наше́ствия/ и междоусо́бныя бра́ни и от вся́каго зла./ Те́мже и мы вси чтем ны́не честны́х и многоцеле́бных моще́й твои́х пренесе́ние,/ но́вый целе́бниче, и вопие́м:// сла́ва Даю́щему тобо́ю всем исцеле́ние!
Кондак праведному Симеону Верхотурскому, на прославление, глас 2
Ми́ра су́етнаго отве́рглся еси́,/ да бла́га ве́чныя жи́зни насле́диши,/ возлюби́в незло́бие и чистоту́ души́ и те́ла./ Сниска́л еси́, е́же возлюби́л,/ свиде́тельствуют бо о сем гроб и нетле́ние моще́й твои́х,/ и благода́ть чудотворе́ния наипа́че./ То́чиши бо цельбы́ всем притекаю́щим к тебе́ и непросвеще́нным,/ Симео́не блаже́нне,// чудотво́рче преди́вный.
Ин кондак праведному Симеону Верхотурскому, на перенесение мощей, глас 4
Наста́ днесь всечестна́я па́мять но́ваго целе́бника/ пра́веднаго Симео́на,/ созыва́ет же лю́ди в пречестны́й храм свята́го Бо́жия архиере́я Никола́я,/ иде́же ра́достно соше́дшеся благочести́вых мно́жества,/ ве́село пра́зднуют пренесе́ние честны́х и многоцеле́бных моще́й твои́х пра́здник./ Ты бо яви́лся еси́ гра́ду на́шему, и всей Сиби́ри врачевство́ безме́здное,/ подава́я исцеле́ние с ве́рою приходя́щим к тебе́, Симео́не всеблаже́нне./ Но я́ко име́яй дерзнове́ние ко Влады́це Христу́,/ Того́ моли́ спасти́ град и лю́ди, моля́щияся тебе́,/ па́че же хода́тай бу́ди ко Го́споду/ во дни наше́ствия печа́ли рабо́м твои́м, да зове́м ти:// ра́дуйся, Сиби́рстей стране́ похвало́ и утвержде́ние гра́ду на́шему.
Молитва праведному Симеону Верхотурскому
О, святы́й и пра́ведный Симео́не, чи́стою душе́ю твое́ю в Небе́сных оби́телех в ли́це святы́х водворя́яйся, на земли́ же с на́ми неотсту́пно пребыва́яй! По да́нней ти благода́ти от Го́спода моли́тися о нас, ми́лостивно при́зри на нас многогре́шных, а́ще и недосто́йне, оба́че с ве́рою и упова́нием к тебе́ притека́ющих, и испроси́ нам от Бо́га проще́ние согреше́ний на́ших, в ня́же впада́ем мно́жицею во вся дни жития́ на́шего. И я́коже пре́жде о́вым у́бо, от о́чныя зе́льныя боле́зни ни ма́ло зре́ти могу́щим исцеле́ние оче́с, о́вым же близ сме́рти бы́вшим от лю́тых неду́гов врачева́ние, и ины́м ина́я мно́гая пресла́вная благодея́ния дарова́л еси́: си́це изба́ви и нас от неду́гов душе́вных и теле́сных и от вся́кия ско́рби и печа́ли, и вся блага́я к настоя́щему житию́ на́шему и к ве́чному спасе́нию благопотре́бная нам от Го́спода испроси́, да та́ко твои́м предста́тельством и моли́твами стяжа́вше вся нам поле́зная, а́ще и недосто́йнии, благода́рне восхваля́юще тя, просла́вим Бо́га, ди́внаго во святы́х Свои́х, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь на пренесeніе мощeй, глaсъ д7:
Днeсь рaдуетсz слaвнаz странA сиби1рь, њбрётъ с™ы6z м0щи твоS внyтрь себє2. ґрхіерє1и, сщ7eнницы и3 вeсь с0нмъ людскjй дух0внэ веселsщесz, вопіeмъ ти2: q бGомyдре сmмеHне! и3збaви нaсъ, и5же къ тебЁ прибэгaющихъ, t всёхъ бёдъ, просsще подaтисz всBмъ по коег0ждо прошeнію, и3 и3збaвитисz странЁ сeй и3 грaду t џгненнагw запалeніz и3 погaнскагw нашeствіz и3 междоус0бныz брaни и3 t всsкагw ѕлA. тёмже и3 мы2 вси2 чти1мъ нhнэ честнhхъ и3 многоцэлeбныхъ мощeй твои1хъ пренесeніе, н0вый цэлeбниче, и3 вопіeмъ: слaва даю1щему тоб0ю всBмъ и3сцэлeніе.
И$нъ тропaрь на прославлeніе, глaсъ д7:
Мірскaгw мzтeжа бёгаz, всE желaніе њбрати1лъ є3си2 къ бGу, да въ видBніz восх0дъ nбрsщеши горЁ, tню1дуже не ўклони1всz въ лук†вствіz сeрдца, но њчи1стивъ дyшу и3 тёло, пріsлъ є3си2 бlгодaть точи1ти цэльбы6 вBрнымъ и3 невBрнымъ, притекaющымъ къ тебЁ, првdный сmмеHне. тёмже, по дaнному ти2 дaру, и3спроси2 ў хrтA бGа и3сцэлeніе нaмъ, болsщымъ душeвными страстьми2, и3 моли2 сп7сти2 дyшы нaшz.
Кондaкъ на пренесeніе мощeй, глaсъ д7:
НастA днeсь всечестнaz пaмzть н0вагw цэлeбника првdнагw сmмеHна, созывaетъ же лю1діе въ пречестнhй хрaмъ с™aгw б9іz ґрхіерeа ніколaа, и3дёже рaдостнw сошeдшесz бlгочести1выхъ мн0жєства, вeселw прaзднуютъ пренесeніе честнhхъ и3 многоцэлeбныхъ мощeй твои1хъ прaздникъ. тh бо kви1лсz є3си2 грaду нaшему, и3 всёй сиби1ри врачевство2 безмeздное, подавaz и3сцэлeніе съ вёрою приходsщымъ къ тебЁ, сmмеHне всебlжeнне. но ћкw и3мёzй дерзновeніе ко вLцэ хrтY, того2 моли2 сп7сти2 грaдъ и3 лю1ди, молsщыzсz тебЁ, пaче же ходaтай бyди ко гDу во дни6 нашeствіz печaли рабHмъ твои6мъ, да зовeмъ ти2: рaдуйсz, сиби1рстэй странЁ похвало2 и3 ўтверждeніе грaду нaшему.
И$нъ кондaкъ на прославлeніе, глaсъ в7:
Мjра сyетнагw tвeрглсz є3си2, да бlга вёчныz жи1зни наслёдиши, возлюби1въ неѕл0біе и3 чистотY души2 и3 тёла. снискaлъ є3си2, є4же возлюби1лъ, свидётельствуютъ бо њ сeмъ гр0бъ и3 нетлёніе мощeй твои1хъ, и3 бlгодaть чудотворeніz наипaче. т0чиши бо цэльбы2 всBмъ притекaющымъ къ тебЁ и3 непросвэщє1ннымъ, сmмеHне бlжeнне, чудотв0рче преди1вный.
Јкосъ:
Многоцэлeбнагw сокр0вища чудотв0рныхъ мощeй твои1хъ нBдра подзє1мнаz не сокрhша, првdный сmмеHне, но въ њбогащeніе и3здaша тaz притекaющымъ вBрнымъ и3 невBрнымъ. тёмже пріиди1те вси2 и3 пріими1те богaтыхъ т0къ цэльбы2. щeдрагw бо вLки рaбъ щeдритъ и3 даeтъ, и3 є4сть въ подаsніи неwскyденъ. восхвалsюще u5бо въ пёснехъ сицевaго застyпника и3 бlгодётелz нaшего, да зовeмъ є3мY: рaдуйсz, сиби1рстэй странЁ похвало2 и3 ўтверждeніе грaду нaшему.
Ще в розробці
