Праведний Симеон Верхотурський (Меркушинський)

Місяця грудня на 18-й день / травня на 12-й день – 2-ге знайдення мощей

Праведний Симеон Верхотурський народився на початку XVII століття європейській частині Росії у сім’ї благочестивих дворян. Підкоряючись Божественному керуванню, він залишив почесті та земне багатство і пішов за Урал. У Сибіру праведний Симеон жив як простий мандрівник, приховуючи своє походження. Найчастіше він відвідував село Меркушинське, що знаходилося неподалік міста Верхотур’я, де молився у дерев’яній церкві.

З благовістю про Триєдиного Бога, про вічне життя в Царстві Небесному праведний Симеон ходив навколишніми селищами. Він не цурався і іновірців вогулів, корінних жителів цього краю, які полюбили святого за його чисте життя. За допомогою благодаті Божої праведний Симеон пробудив у серцях вогулів прагнення доброчесного життя. У цнотливій сибірській тайзі він вдавався Богомислію, у кожній живій істоті бачив невимовну премудрість «Створившего вся».

Подвижник ніколи не залишався пустим. Він добре вмів шити шуби і, обходячи села, працював у будинках у селян, не приймаючи за працю жодної винагороди. Щоб уникнути похвал за свою роботу, праведний Симеон залишав її незавершеною і уникав замовників. За це йому доводилося переносити образи і навіть побої, але він приймав їх із смиренністю і молився за своїх кривдників. Так він досяг досконалого смирення і нестяжіння.

Багато молився святий Симеон за зміцнення у вірі новоосвічених жителів Сибіру. Свою молитву подвижник поєднував з подвигом колінного стояння на камені в дрімучій тайзі. За десять верст від Меркушина на березі річки Тури подвижник мав відокремлене місце, де ловив рибу. Але й тут він виявляв помірність: риби він видобував рівно стільки, скільки потрібно йому для денного харчування.

Блаженна смерть святого чоловіка була серед великих подвигів посту і молитви. Помер він у 1642 році і був похований на Меркушинському цвинтарі біля храму Архістратига Михаїла.

Господь прославив Свого угодника, який залишив усе земне заради служіння Йому Єдиному. У 1692 році, через 50 років після смерті святого, жителі села Меркушинського чудесним чином здобули нетлінне тіло праведника, ім’я якого вони забули. Незабаром від мощів, що з’явилися, стали відбуватися численні зцілення. Була зцілена розбита паралічем людина, за цим були й інші зцілення. Митрополит Сибірський Ігнатій (Римський-Корсаков, 1692-1700) надіслав людей для огляду фактів. Один із них, ієродиякон Никифор Амвросієв, у дорозі молився Богу і непомітно поринув у легку дрімоту. Раптом він побачив перед собою людину в білому одязі, середнього віку, волосся його було русявого кольору. Добрим поглядом він дивився на Никифора і питання останнього: «Хто ти?» – Той, що з’явився, відповів: “Я Симеон Меркушинський”, – і став невидимим.

Митрополит Ігнатій, переконавшись у нетлінні мощей святого Симеона, вигукнув: «Свідчу і я, що воістину це мощі праведної та доброчесної людини: у всьому вони подібні до мощей древніх святих. Цей праведник подібний до Олексія, митрополита Московського, або Сергія Радонезького, бо він сподобився від Бога нетління, подібно до цих світильників віри Православної».

І нині за молитвами святого Симеона Верхотурського Господь виявляє благодатну допомогу, втіху, зміцнення, збагачення, лікування душ і тілес і звільнення від лукавих і нечистих духів. Ті, що бідують, мандрівники молитвами святого отримують звільнення від смерті. Особливо часто сибіряки звертаються з молитвами до Верхотурського чудотворця при хворобах очей і всіляких паралічах.

12 вересня 1704 року з благословення митрополита Тобольського Філофея було здійснено перенесення святих мощей праведного Симеона Верхотурського з храму на честь Архістратига Михаїла до Верхотурського монастиря в ім’я святителя Миколая. Цього дня Церква святкує другу пам’ять святого праведного Симеона Верхотурського (перша – 18 грудня).

Тропарі, кондаки, молитви та величання