Праведний Прокопій, Христа заради юродивий, Устюзький чудотворець

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 8-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Вологодських святих (перехідне)

Час і місце народження праведного Прокопія, Христа заради юродивого, Устюзького, достеменно не відомі. Є думка, що батьківщиною святого було місто Любек на півночі Німеччини, а сам він належав до знатного прусського роду купців, які входили до Ганзейського союзу.

Батько блаженного Прокопія прийняв смерть, беручи участь у битві. Після його загибелі Прокопій залишив Східну Пруссію, попрямувавши до Великого Новгорода. Разом зі всіма своїми багатствами на кораблях він рухався звичним для купців морським шляхом із Любека до Новгорода. У Новгороді була розташована філія Ганзи під назвою «Петергоф».

Близько 1243 року Прокопій прибув до Великого Новгорода. Купець був вражений безліччю церков, монастирів, їхньою красою, численними дзвонами з їхнім дивовижним звучанням, побожністю народу і його старанним відвідуванням церковних служб. Святий не очікував такого ставлення до віри у людей, які не дотримуються католицтва і не визнають римського первосвященника.

З великою цікавістю юний Прокопій відправився до храму Святої Софії, побував в інших церквах і монастирях, на власні очі побачив урочистості й обряди Православної Церкви, захопився струнким хоровим співом.

Доти незнайоме Прокопію православ’я так вразило хлопця, що він вирішив прийняти цю віру. Натхненний подвигом ченців, Прокопій став роздавати свої багатства нужденним людям Новгорода, а частину пожертвував Варлаамо-Хутинському монастирю, заснованому 1192 року.

Старець Варлаам Прокшинич, наступник засновника обителі Варлаама Хутинського, став наставником Прокопія. Новгородці шанували Прокопія шанували за його праведне життя. Тоді ж він став юродствувати. Днями і ночами святий бродив вулицями й невпинно молився Богу.

Бажаючи суворішого християнського подвигу, Прокопій ходив і північними краями. Так, одного разу він зовсім покинув Великий Новгород і попрямував до міста Великий Устюг, яке сподобалося йому через свою велич, славу й таку саму, як в Новгороді, красу церков. В Устюзі  праведний Пропокій оселився на паперті храму Успіння Божої Матері.

Одежею для блаженного стало лахміття, а добрі містяни подавали йому милостиню, на яку він і жив. Ліжком Прокопія була сира земля, каміння або купи сміття. Юродивий втішався спілкуванням з одним праведним подружжям — Іваном Бугою, ханським баскаком, який прийняв православну віру, і його дружиною Марією, а також з іншим блаженним — Кіпріаном, засновником устюзької обителі на честь Архістратига Михаїла.

1290 року святий Прокопій передбачив страшне стихійне лихо: за двадцять верст від міста Великий Устюг впав метеорит. Його падіння призвело до сильних буревіїв з грозами, лісових пожеж і руйнівного смерчу, який змітав все на своєму шляху.

Передчуваючи падіння метеорита, юродивий Прокопій за тиждень до трагедії ходив Устюгом, зі сльозами на очах переконуючи його жителів покаятися і помолитися Господу заради порятунку міста й своїх життів. Прокопій намагався попередити городян про Божий суд, який має ось-ось настати, але над ним лише сміялися. Як тільки загримів грім і спалахнула блискавка, вибухнула страшна буря. Устюжани в страху шукали порятунку в найукріпленішій будівлі міста, а саме в соборному храмі. Там вони застали Прокопія, який на колінах молився за містян і за сам город.

Праведний Прокопій ніс подвиг юродства шістдесят років. Однієї літньої ночі святому з’явився білосніжний ангел, який передрік йому завершення його земного шляху. Промовивши, що 8 липня Господь забере Прокопія до себе, Божественний вісник зник. Прокопій сприйняв звістку з благоговінням і нетерпляче чекав названого дня, розповідаючи городянам про явлення йому ангела.

В теплу ніч на 8 липня Прокопій залишив міські стіни, вийшов у поле, востаннє, ставши навколішки, помолився Богові, ліг на бік, підібравши під себе ноги, і смиренно помер уві сні. Це сталося 1303 року.

Згідно з житієм праведного Прокопія, сам Господь не залишив тіло блаженного без покрову, подбавши про нього. Коли юродивий помер, пішов сніг.

Устюжани виявили тіло Прокопія і виконали його останню волю, поховавши святого на березі річки Сухони, поряд з каменем, на якому любив проводити свій час блаженний і біля якого просив його поховати.

1547 року праведний Прокопій був причислений до лику святих.

Тропарі, кондаки, молитви та величання