Праведний Прокопій Устюжський, Христа ради юродивий p1ao14du40g9tbti16apcaeah75
Житія святих,  Липень

Праведний Прокопій Устюжський, Христа ради юродивий

Місяця липня на 8-й день

Дата його народження, і навіть місце, де він народився, нічого з цього не вдалося встановити достеменно. Є думка, що батьківщиною святого є місто Любек, що знаходиться на півночі Німеччини, а сам він стався належав до знатного прусському роду купців, що входили до Ганзейського союзу.

Батько блаженного Прокопія прийняв смерть, беручи участь у битві. Після загибелі батька Прокопій залишив Східну Пруссію, відправившись у Великий Новгород. Разом з усіма своїми багатствами на кораблях він слідував за звичним для купців морського маршруту Любек-Новгород. У Новгороді був розташована філія Ганзи, що мав назву «Петергоф».

Приблизно в 1243 році Прокопій з кораблями прибув у Великий Новгород. Купця вразило безліч церков, монастирів, їхня краса, численні дзвони з їх дивовижним дзвоном, побожність і старанність народу, відвідує церковні служби. Святий не очікував такого ставлення до віри у людей, які не дотримуються католицтва і не визнають римського первосвященика.

З великим інтересом юний Прокопій відправився в Храм Святої Софії, побував у інших церквах і монастирях, на власні очі побачив урочисті і обряди Православної Церкви, захопився струнким хоровим співом.
Незнайоме Прокопу донині православ’я настільки вразило хлопця, що він вирішив змінити свою католицьку віру. Натхненний подвигом ченців, Прокіп почав роздавати свої багатства — товари та майно, що залишилося від батька, нужденним людям Новогорода, пожертвувавши частина багатство Варлаамо-Хутинському монастирю, заснованому в 1192 році. Старець Варлаам Прокшинич, послідовник засновнику монастиря Варлааму Хутынскому, став наставником Прокопія. Прокопія жителі Новгородця шанували і возвеличували за його праведне життя. Тоді ж Він став юродствувати. Днями і ночами він бродив по вулицях і невпинно молився Богу.
Прокопій, в бажанні зробити більш суворий християнський подвиг, любив бродити по місцях російської півночі. Так одного разу він зовсім покинув Великий Новгород і попрямував у місто Великий Устюг, що полюбився йому своєю величчю, славою і такий же, як в Новгороді, красою церков. В Устюзі місцем проживання він обрав паперть Храму Успіння Божої Матері. Одежами блаженного стало лахміття, добрі городяни подавали йому милостиню, на яке він і жив. Ліжком Прокопу служили сира земля, камені або купи сміття. Втішався юродивий спілкуванням з одного праведного подружжям — Іваном Бугою (ханським баскаком, який прийняв православну віру) і його дружиною Марією, а також з іншим блаженним — Кіпріаном, заснував Устюжскую обитель на честь Архістратига Михаїла.

В одну літню ніч до Прокопу спустився білосніжний ангел, напророчивший закінчення земного подвигу блаженного. Промовивши, що 8 липня Господь забере Прокопія до себе, божественний вісник зник. Прокопій сприйняв звістку з благоговінням і нетерпляче чекав передбачений день, розповідаючи городянам про явлення йому ангела.

В теплу ніч на 8 липня Прокопій залишив міські стіни, вийшов у поле, в останній раз, ставши навколішки, помолився Богу, ліг на бік, підібгавши під себе ноги, і смиренно помер уві сні. Це був 1303 рік. Житіє каже, що сам Господь не залишив тіло блаженного без покриву, подбавши про нього: в ніч з 8 липня, в момент смерті юродивого, пішов сніг. Устюжани виявили тіло Прокопія і виконали його останню волю, поховавши його на березі річки Сухона, поряд з каменем, на якому любив проводити свій час блаженний і біля якого просив його поховати.

В 1290 році блаженний зумів передбачити страшне стихійне лихо: в 20 верстах від міста Великий Устюг впав метеорит. Його падіння призвело до сильних буревіїв з грозами, лісових пожеж і руйнівному смерчу, сметавшему все на своєму шляху.

Передчуваючи падіння метеорита, юродивий Прокопій за тиждень до трагедії ходив по Устюгу, зі сльозами на очі переконуючи жителів міста покаятися і помолитися Господу заради порятунку міста і своїх життів. Прокопій намагався попередити городян про Божий суд, який має ось-ось статися, але над ним лише сміялися і не вірили. Як тільки загримів грім, заясніла блискавка вибухнула страшна буря, устюжани в страху шукали порятунку з самому укріпленому і безпечному будівлі міста — у соборному храмі. Там вони застали Прокопія, який на колінах молився за міських жителів і за саме місто.
Церковний переказ свідчить, що в той страшний Прокопій підносив молитви стародавній іконі Благовіщення, яку пізніше перенесли до Москви. Ця ікона отримала назву «Устюжске Благовіщення», російська церква встановила день святкування цієї ікони — 8 липня за юліанським календарем. Свято називається «Знаменням від ікони Божої Матері Благовіщення у граді Устюзі». Але ні в одному історичному нарисі подібних даних про присутність ікони в Устюзі немає.
Юродство святого тривало 60 років. Після його смерті церква зарахувала до блаженного православним святим. Прославлення церквою проводилося у Московському Соборі 1547 року, день пам’яті Прокопу встановлено 8 липня, в день смерті юродивого.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь праведному Прокопию, Христа ради юродивому, Устюжскому чудотворцу, глас 4

Просвети́вся Боже́ственною благода́тию, Богому́дре,/ и весь ра́зум и се́рдце от су́етнаго ми́ра сего́ к Зижди́телю неукло́нно возложи́в/ целому́дрием и мно́гим терпе́нием,/ во вре́менней жи́зни тече́ние до́бре сконча́л еси́/ и ве́ру соблю́л еси́ непоро́чну./ Те́мже и по сме́рти яви́ся све́тлость жития́ твоего́:/ источа́еши бо чудесе́м исто́чник неисчерпа́емый/ ве́рою притека́ющим ко свято́му твоему́ гро́бу,/ Проко́пие всеблаже́нне,/ моли́ Христа́ Бо́га,// да спасе́т ду́ши на́ша.

Кондак праведному Прокопию, Христа ради юродивому, Устюжскому чудотворцу, глас 4

Христа́ ра́ди юро́дством/ возду́шная мыта́рства на рука́х а́нгельских неприкоснове́нно преше́д,/ ца́рскаго дости́гл еси́ престо́ла/ и от Царя́ всех Христа́ Бо́га дар прие́м благода́ть исцеле́ний,/ мно́гими бо чудесы́ твои́ми и зна́мением стра́шным/ удиви́л еси́ град твой Вели́кий У́стюг:/ лю́дем твои́м ми́лость испроси́в,/ ми́ро от честна́го о́браза Пресвяты́я Богоро́дицы моли́твою изве́л еси́,/ и неду́жным по́дал еси́ цельбы́./ Тем же мо́лим тя, чудоно́сче Проко́пие:// моли́ Христа́ Бо́га непреста́нно пода́ти грехо́в на́ших проще́ние.

Молитва праведному Прокопию, Христа ради юродивому, Устюжскому чудотворцу

О, вели́кий уго́дниче Бо́жий и чудотво́рче, святы́й блаже́нный Проко́пие! Тебе́ мо́лимся и тебе́ про́сим: моли́ся о нас ко Всеми́лостивому Бо́гу и Спа́су на́шему Иису́су Христу́, да проба́вит ми́лость Свою́ к нам, недосто́йным, и да́рует нам вся, я́же к животу́ и благоче́стию потре́бная: ве́ры у́бо и любве́ преспе́яние, благоче́стия умноже́ние, ми́ра утвержде́ние, земли́ плодоно́сие, возду́хов благорастворе́ние и во всем благо́е поспеше́ние. Град твой У́стюг и вся гра́ды и ве́си на́шия предста́тельством твои́м соблюди́ невреди́мы от вся́каго зла. Всем правосла́вным христиа́ном, тя моли́твенно призыва́ющим, коему́ждо по ну́ждам их, потре́бная да́руй: боля́щим — исцеле́ние, скорбя́щим — утеше́ние, бе́дствующим —поможе́ние, уныва́ющим — ободре́ние, ни́щим — снабде́ние, си́рым — призре́ние, всем же нам дух покая́ния и стра́ха Бо́жия испроси́, да благоче́стно сконча́вше вре́менное сие́ житие́, сподо́бимся благу́ю христиа́нскую кончи́ну и Ца́рствие Небе́сное со избра́нными Бо́жиими насле́довати. Ей, пра́ведниче Бо́жий! Не посрами́ упова́ния на́шего, е́же на тя смире́нно возлага́ем, но бу́ди нам помо́щник и засту́пник в жи́зни, в сме́рти и по сме́рти на́шей, да, твои́м предста́тельством спасе́ние улучи́вше, ку́пно с тобо́ю просла́вим Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, и твое́ кре́пкое заступле́ние о нас во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ д7:

Просвэти1всz бжcтвенною бlгодaтію, бGомyдре, и3 вeсь рaзумъ въ сeрдцы, t сyетнагw мjра сегw2 къ зижди1телю неукл0ннw возложи1лъ є3си2, цэломyдріемъ и3 мн0гимъ терпёніемъ, во врeменнэй жи1зни течeніе д0брэ скончaвъ, и3 вёру соблю1лъ є3си2 непор0чну. тёмже и3 по смeрти kви1сz свётлость житіS твоегw2: и3сточaеши бо чудесє1мъ и3ст0чникъ неисчерпaемый вёрою притекaющымъ ко с™0му твоемY гр0бу, прок0піе всебл7жeнне, моли2 хrтA бGа, да сп7сeтъ дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ д7:

ХrтA рaди, ю3р0дствомъ возд{шнаz мыт†рства на рукaхъ ѓгGльскихъ неприкосновeннw прешeдъ, цaрскагw дости1глъ є3си2 прест0ла, и3 t цRS всёхъ хrтA бGа дaръ пріeмъ бл7годaть и3сцэлeній: мн0гими бо чудесы2 твои1ми и3 знaменіемъ стрaшнымъ ўдиви1лъ є3си2 грaдъ тв0й вели1кій ќстюгъ: лю1демъ твои6мъ ми1лость и3спроси2, мЂро t честнaгw џбраза прес™hz бцdы мл7твою и3звeлъ є3си2, и3 нед{жнымъ п0далъ є3си2 цэльбы6. тёмже м0лимъ тS, чудон0сче прок0піе, моли2 хrтA бGа непрестaннw, подaти грэхHвъ нaшихъ прощeніе.

Ще в розробці

Знайшли помилку