Праведний Максим, ієрей Тотемський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 16-й день / липня на 1-й день (Собор Вологодських святих)

Праведний Максим був священником у місті Тотьмі в першій половині XVII століття. Звали його Максим Макар’єв, син Попів. Поставлений на ієрея, протягом 45 років він проходив добровільний подвиг юродства Христа заради і перебував у безперестанній молитві, в пості, наготі, ціковито нехтував турботами про своє тіло.

Праведний священноієрей Максим уже за життя свого був відзначений благодатними дарами від Бога. Він спочив у глибокій старості 16 січня 1650 року і був похований при Воскресенській Варницькій церкві міста Тотьми. Трудницьке і святе життя його та чудесні зцілення, що відбувалися біля його гробу, стали спонукою до складання письмової оповіді про нього, але оповідь ця згоріла в пожежі Воскресенської церкви в 1676 році. Пізніше втрачено і складену в 1680 році нову оповідь. Тим часом чудеса біля гробу праведника тривали.

1715 року священник Воскресенської церкви Іоанн Рохлецов із парафіяльними людьми звернувся до архієпископа Велико-Устюзького Іосифа з проханням дозволити їм поставити гробницю над мощами святого Максима в Параскевіївській церкві, над цими мощами побудованій, та покласти на гробниці образ святого. Владика дав свій дозвіл і благословив служити молебні, як іншим угодникам Божим.

У той час були ще всім пам’ятні чудеса, що сталися біля місця поховання праведного Максима, і чудеса ці були зображені на клеймах, що прикрашають гробницю угодника Божого.

У 1680 році житель Тотьми Борис Тимофіїв Тарунін захворів на лихоманку і лежав півроку розслабленим. Коли він прикликав на допомогу праведного Максима, негайно отримав зцілення.

1691 року селянин Арефа Малевинський дев’ять тижнів не вставав із ліжка від лихоманки; коли ж став прикликати на допомогу святого Максима, хвороба його зовсім минула.

Селянин Феодор Васильєв Мамошов дев’ять років був нездоровий і перебував у розслабленні. У ніч на 5 листопада 1703 року він бачив уві сні, ніби старий чоловік в самій лише сорочці підійшов до його ліжка і сказав йому: “Феодоре, перестань сумувати”. І, взявши його за плече, повів до церкви та велів прикластися до надгробка праведного Максима. Прокинувшись, Феодор відчув себе таким здоровим, що міг пішки вирушити до Воскресенської церкви для поклоніння гробу свого цілителя.

Анна Яковлєва Татаурова 1705 року протягом місяця була в нестямі розуму. Вночі уві сні з’явився їй праведний Максим і велів відслужити дві панахиди над його гробом, обіцяючи їй за те одужання. Прокинувшись, хвора прийшла до тями і стала просити, щоб її привезли до гробу праведного, де вона після звершення панахид негайно ж відчула себе цілковито здоровою.

Тропарі, кондаки, молитви та величання