...
Праведний Феодосій Балтський unnamed 21
Березень,  Житія святих

Праведний Феодосій Балтський

Місяця березня на 9-й день.

Святий праведний Феодосій народився 11 січня 1791 року в Малоросії, в с. Коритному Кам’янець-Подільської губернії в благочестивій священичій сім’ї Нестора та Іустини Левицьких. Важкий це був час для православного населення Поділля, підпорядкованого Польщі. Вихований у православному дусі, Феодосій у 13 років був визначений для подальшого навчання до Кам’янець-Подільської духовної семінарії, за час навчання в якій збагатився різноманітними пізнаннями і став цілком освіченим юнаком, сповненим безмежної відданості Церкві Христовій. Після закінчення 1815 року курсу семінарії, Феодосій хотів зовсім піти від світу і цілком присвятити себе на служіння Богові, але з благословення архієпископа Подільського Іоанникія лагідний юнак 5 вересня 1815 року одружився, а 1 жовтня того ж року висвячений був на священика. Через рік відійшов у оселі праведних батько його, а 1818 року померли одночасно дружина його і новонароджений син.

Цього ж року покинула цей тлінний світ і його мати. Втративши близьких йому людей у такий короткий час, отець Феодосії сприйняв це як Божу волю. Звільнившись від уз шлюбного життя, він повністю віддав себе на служіння Господу. Проводячи більшу частину часу в молитві, богодумстві, душевно-корисному читанні, ієрей Божий проходить своє служіння в дусі Євангельської любові, навертаючи тих, хто ухилився, на шлях істини. Глибоко пройнятий спасенною пам’яттю смертної після смерті своїх близьких, блаженний Феодосій пише твір про Страшний Суд Божий, який був представлений Государю Імператору Олександру I. Прочитавши його із задоволенням, Государ побажав особисто бачити самого автора.

20 травня о. Феодосії благополучно прибув до Санкт-Петербурга, проте прихильність Государя анітрохи не змінила його душевного настрою. Він, як і раніше, проводить час усамітнено, в молитві і богомислії. Недовго тривало життя його в столиці. За дією ворога роду людського праведник був обмовлений і переведений у Коневецький монастир, де проводить час у духовних бесідах із братією, а найчастіше – в молитовних працях і келійній безмовності. Але любляча його паства з надією чекала на нього, і Господь повертає людям їхнього пастиря. 2 лютого 1828 року отець Феодосії прибув до Балти і був зустрінутий зі сльозами радості всієї пастви. З дитинства, привчивши себе до суворого життя, отець Феодосій і серед світу жив самітником, виходив тільки до храму для богослужіння і на парафію – здійснювати треби. Відомо, що у нього було бажання влаштувати в Балті чоловічий монастир на честь святого Іоанна Предтечі, для того, щоб самому провести в ньому залишок життя. Але Богу не угодно було виконати це бажання за його життя. Власних коштів у нього не було, і отець Феодосій влаштовує в Балті скромну прихисток, де кожен бідний немічний знаходив спокій, достатню їжу, вбрання, любов, співчуття й справжню розраду в зворушливих бесідах доброго пастиря. Безліч людей приходило до отця Феодосія не тільки, щоб почути його повчання, а й з любові до зворушливого священнослужіння ієрея Божого. Про чудового подвижника стало відомо далеко за межами Балти, до нього почали звертатися як під час зустрічей, так і письмово за порадами і настановами з найрізноманітніших і найвіддаленіших місць. Так мирно текли дні й роки отця Феодосія. Він ніс свій хрест і, як істинний пастир, допомагав нести його і своїм пасомим.

Крім щогодинних тілесних немочей, особливо ж постійного болю в ногах, очевидно, від таємних келійних подвигів, він відчував безліч і душевних засмучень. Особливо пригнічувало його страдницьке становище біснуватих, яких нерідко приводили до батюшки їхніх навколишніх місць, щоб він помолився за них та ім’ям Божим вигнав із них біса-мучителя, від якого згодом отець Феодосії чимало терпів. Але праведник мужньо протистояв усім спокусам і мудро, з твердістю віри Іова, руйнував усякі зловживання диявола. Хоча він був ще не в похилому віці, але постійні келійні подвиги, письмові заняття і багато інших праць мало-помалу виснажили його тілесні сили, він помітно постарів і часто хворів, хоча нікому не скаржився і не сумував. Незабаром сили його зовсім виснажилися. У 1844 році навіть у самий Великдень отець Феодосій не зміг звершувати Божественну літургію. Йому з кожним днем ставало важче. До Великого посту 1845 року праведний Феодосій терпляче і благодушно переносив хворобливу знемогу. У неділю сиропусну, прощаючись із паствою, він благословив кожного і дав настанову на терені великої і спасительної Чотиридесятниці. 9 березня, у день святкування сорока мучеників Севастійських, батюшка прощався з рідними йому людьми.

О 10 годині вечора ієрей Божий Феодосій покликав своїх домашніх і причастився Святих Христових Тайн. Потім, осінивши себе хресним знаменням, благословив присутніх і через п’ять хвилин після причащання тихо відійшов до Господа. Поховання отця Феодосія здійснили 24 священики із сусідніх парафій, при великому скупченні народу, серед загального плачу через 12 днів після його праведної кончини. Через 63 роки після його смерті збулася мрія святого. 24 березня 1908 року Святійший Синод благословив у садибі странноприймального будинку заснувати чоловічий монастир. Після відкриття Феодосіївського монастиря на наступний рік відбулося набуття й урочисте перенесення до Свято-Троїцького храму обителі чесних мощей подвижника Балтського. Крім сотень і тисяч звичайних прочан, цілебоносну раку святого щодня оточували десятки стражденних різними тяжкими недугами. І молитва полум’яної віри не посоромила цих страждальців, бо багато хто з них отримали й отримують полегшення у своїх недугах, а деякі й повне зцілення. За клопотанням Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського та Ізмаїльського, Священний Синод УПЦ своєю Ухвалою від 18 квітня 2008 р. зарахував священика Феодосія Левицького до лику місцевошанованих святих Одеської єпархії.

 

Знайшли помилку