...
Житія святих,  Червень

Праведна Іуліанія, княгиня Вяземська, Новоторзька

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 2-й день — знайдення мощей / грудня на 21-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Тверських святих (перехідне) / у неділю перед 28 липня — Собор Смоленських святих (перехідне)

Іуліанія була дружиною В’яземського князя Симеона Мстиславича. Після завоювання Смоленська Литвою вони поділяли вигнання із рідної землі разом зі Смоленським князем Юрієм Святославичем. Великий князь Василій Московський дав їм в уділ місто Торжок. Тут князь Юрій спокусився красою Іуліанії і будь-якими шляхами намагався схилити її до перелюбу, але всі зусилля його були марні.

Тоді під час бенкету Юрій убив чоловіка Іуліанії, сподіваючись після цього насильно оволодіти нею. Іуліанія, захищаючись від насильника, вдарила його ножем. Розлючений Юрій гнався за нею з мечем, відрубав їй руки й ноги, а тіло велів кинути в річку Тверцю. Після цього, як пише літописець, «…був йому гріх і сором великий, і через те втік до Орди, не терплячи гіркого свого безчестя». Сталося це в 1406 році.

Мучений совістю від скоєного лиходійства, Юрій ніде не міг знайти спокою і врешті-решт прийшов до Веневського Успенського монастиря, де й провів решту життя в покаянні та сльозах.

Навесні 1407 року хворий селянин побачив, що річкою Тверцею пливе проти течії тіло вбитої княгині, і почув голос, який наказав зібрати духовенство і звершити поховання тіла біля південних дверей Спасо-Преображенського собору міста Торжка. У той же момент хворий зцілився від хвороби. Воля святої мучениці була виконана, і під час поховання багато хворих чудесно зцілилися. Відтоді до гробу княгині постійно приходили люди з вірою в благодатну допомогу святої.

У 1598 році один диякон після сорокаденної молитви і посту вирішив таємно відкрити її могилу. Але із гробниці вирвався вогонь та обпік його обличчя, тож довгий час провів він у важкій хворобі. Голос сказав йому тоді: «Не слід бачити тіло моє, поки не буде на те волі Божої». Через два місяці диякон отримав зцілення від опіку після молитов біля гробниці мучениці. Свята Іуліанія карає того, хто згрішив, але й зцілює від хвороби після каяття.

У 1815 році розбирали старий Преображенський собор, і стала видна частина гробниці. Хворі, які торкалися її, отримували зцілення. 2 червня 1819 році у соборі було влаштовано боковий вівтар на честь святої княгині. Дорогоцінна рака з мощами її перебувала в новому Преображенському соборі.

У 1918 році собор закрили, і до 1930 року мощі спочивали в храмі Архангела Михаїла. Подальша їхня доля невідома.

Свята Іуліанія є берегинею і захисницею ціломудреності. Але цнотливість є однією із трьох обітниць, які дають під час чернечого постригу (двома іншими є послух і нестяжання). Тож вона є помічницею всім, хто проводить чернече життя в миру.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь благоверной княгине Иулиании Вяземской, Новоторжской, глас 2

Благоче́стно в зако́не пожи́вши/ и благи́ми де́лы украси́вшися,/ я́ко кре́пкий адама́нт, яви́ся,/ целому́дренная свята́я благове́рная княги́не Иулиани́е,/ тле́нную сла́ву и добро́тство теле́сное презре́вши,/ злоко́зненнаго врага́ победи́ла еси́,/ целому́дрия ра́ди му́ченическую смерть прия́ла еси́./ Сего́ ра́ди от Христа́ Бо́га нетле́нным и ве́чным венце́м венча́вшися,/ ны́не с ли́ки му́ченик лику́еши/ и нам ве́лия чудеса́, приходя́щим ко гро́бу твоему́,/ оби́льно источа́еши./ Те́мже ти вопие́м:/ моли́ся Христу́ Бо́гу о всех нас,// ве́рою и любо́вию страда́ния твоя́ почита́ющих.

Кондак благоверной княгине Иулиании Вяземской, Новоторжской, глас 2

Воспое́м днесь Благоде́теля всех Бо́га,/ просла́вльшаго на Руси́ Иулиани́ю Богому́друю,/ да моли́твами ея́ пода́ст душа́м на́шим// грехо́в оставле́ние и ве́лию ми́лость.

 

Ще в розробці