Праведна Іуліанія, княгиня Вяземська, Новоторзька

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 2-й день — знайдення мощей / грудня на 21-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Тверських святих (перехідне) / у неділю перед 28 липня — Собор Смоленських святих (перехідне)

Іуліанія була дружиною В’яземського князя Симеона Мстиславича. Після завоювання Смоленська Литвою вони поділяли вигнання із рідної землі разом зі Смоленським князем Юрієм Святославичем. Великий князь Василій Московський дав їм в уділ місто Торжок. Тут князь Юрій спокусився красою Іуліанії і будь-якими шляхами намагався схилити її до перелюбу, але всі зусилля його були марні.

Тоді під час бенкету Юрій убив чоловіка Іуліанії, сподіваючись після цього насильно оволодіти нею. Іуліанія, захищаючись від насильника, вдарила його ножем. Розлючений Юрій гнався за нею з мечем, відрубав їй руки й ноги, а тіло велів кинути в річку Тверцю. Після цього, як пише літописець, «…був йому гріх і сором великий, і через те втік до Орди, не терплячи гіркого свого безчестя». Сталося це в 1406 році.

Мучений совістю від скоєного лиходійства, Юрій ніде не міг знайти спокою і врешті-решт прийшов до Веневського Успенського монастиря, де й провів решту життя в покаянні та сльозах. Розкаяний вбивця помер у 1408 році і став місцевошанованим святим.

Навесні 1407 року хворий селянин побачив, що річкою Тверцею пливе проти течії тіло вбитої княгині, і почув голос, який наказав зібрати духовенство і звершити поховання тіла біля південних дверей Спасо-Преображенського собору міста Торжка. У той же момент хворий зцілився від хвороби. Воля святої мучениці була виконана, і під час поховання багато хворих чудесно зцілилися. Відтоді до гробу княгині постійно приходили люди з вірою в благодатну допомогу святої.

У 1598 році один диякон після сорокаденної молитви і посту вирішив таємно відкрити її могилу. Але із гробниці вирвався вогонь та обпік його обличчя, тож довгий час провів він у важкій хворобі. Голос сказав йому тоді: «Не слід бачити тіло моє, поки не буде на те волі Божої». Через два місяці диякон отримав зцілення від опіку після молитов біля гробниці мучениці. Свята Іуліанія карає того, хто згрішив, але й зцілює від хвороби після каяття.

У 1815 році розбирали старий Преображенський собор, і стала видна частина гробниці. Хворі, які торкалися її, отримували зцілення. 2 червня 1819 році у соборі було влаштовано боковий вівтар на честь святої княгині. Дорогоцінна рака з мощами її перебувала в новому Преображенському соборі.

У 1918 році собор закрили, і до 1930 року мощі спочивали в храмі Архангела Михаїла. Подальша їхня доля невідома.

Свята Іуліанія є берегинею і захисницею ціломудреності. Але цнотливість є однією із трьох обітниць, які дають під час чернечого постригу (двома іншими є послух і нестяжання). Тож вона є помічницею всім, хто проводить чернече життя в миру.

Тропарі, кондаки, молитви та величання