Початок індикту — церковне новоліття

Місяця вересня на 1-й день

Понад 400 років початок нового календарного періоду на Русі святкували 25 березня (ст. ст.), а потім, близько 250 років, 1 вересня – за новим стилем це 14 вересня. І це не кажучи про те, що цю традицію, яка своїм історичним корінням сягає епохи св. імператора Костянтина Великого, ми перейняли у візантійців. Вкотре підходячи до цієї дати, хотілося б поговорити про її значення.

Літочислення, що починається 1 вересня, було затверджено імператором Юстиніаном I в 537 році, а ось офіційний візантійський календар сформували лише при імператорі Василії II Болгаробійці в рік хрещення Русі. Дата ця була прив’язана до індиктіонів Костянтина Великого, обчислення яких починалося саме 1 вересня 312 року.

Індикт або індиктіон в перекладі з латинської означає «оголошення». У Римській імперії під цим терміном розуміли величину числа податей, які необхідно зібрати в наступаючому році, тобто це свого роду початок нового фінансового періоду. Незважаючи на імператорські укази, у Візантії існувало дві традиції початку року.

Крім згаданого 1 вересня, більш давньою датою нового календарного циклу вважали також свято Благовіщення, що відзначалося, як і зараз, 25 березня. Деякі візантійські хроністи, такі як преподобні Максим і Феофан Сповідники та Георгій Синкелл, продовжували вважати початком року дату Благовіщення аж до Х століття. З моменту формування календаря при імператорі Василії II він використовувався жителями східної ойкумени аж до падіння Константинополя в 1453 році.

Не складно здогадатися, що більш рання традиція літочислення була прив’язана до річного кола богослужінь, коли зі свята Благовіщення (моменту Непорочного Зачаття, втілення і очоловічення Слова) починався спасительний подвиг Сина Божого. Другий варіант мав на увазі ідею переорієнтації на передбачувану дату створення світу. Наприклад, 988 рік після Різдва Христового, в такому прочитанні, ставав 6497 роком.

Тут ми не будемо заглиблюватися в теорії про те, як проводилися ці підрахунки і як вони узгоджуються з сучасними датуваннями віку Землі і Всесвіту, а тільки обмежимося вказівкою на цю традицію, згідно з якою Господь завершив створення світу в 5509 році до Р. Х. Як би там не було, обидві ідеї, закладені в дати початку календарного циклу, цілком благочестиві і відображають християнський підхід до цього питання.

На Русі традиція вважати початком року 1 вересня була офіційно прийнята лише з XV століття. До цього всі руські літописці, включаючи і преподобного Нестора, новоліттям вважали все-таки Благовіщення.

Однак вже з XIII століття у наших предків формується урочистий чин літопроводства, який отримав згодом новгородську, московську і київську редакції. Як правило, він був пов’язаний зі спеціальним молебнем, читанням Святого Письма, хресним ходом і участю в ньому патріарха і царя. Останній такий чин був здійснений в 1699 році. А ось з 1700 року входить в силу календарна реформа Петра I, в результаті якої дата початку року була перенесена вже на звичне для нас 1 січня за новим стилем.

Тропарі, кондаки, молитви та величання