Первоверховний Апостол Петро

Місяця червня на 30-й день

Апостол Петро, який називався раніше Симоном, був сином рибалки Іони з Віфсаїди Галілейської і братом апостола Андрія Первозванного, який і привів його до Христа. Святий Петро був одружений і мав будинок у Капернаумі. Покликаний Христом Спасителем за рибним ловом на Генісаретському озері, він завжди висловлював особливу відданість і рішучість, за що і удостоєний був особливого наближення до Господа разом з апостолами Яковом та Іоанном Богословом.

Сильним і полум’яним духом, він, природно, зайняв впливове місце в лику Христових апостолів. Він перший рішуче сповідав Господа Ісуса Христа Христом, тобто Месією, і за що удостоївся найменування Камінь (Петро). На цьому камені Петрової віри Господь обіцяв створити Церкву Свою, яку ворота пекла не здолають.

Своє триразове зречення від Господа напередодні Його розп’яття апостол Петро омив гіркими слізьми каяття, унаслідок чого після Свого воскресіння Господь знову відновив його в апостольській гідності, триразово, за кількістю зречень, доручивши йому пасти ягнят і овець Своїх. Згідно з переданням, апостол Петро щоранку під час звуку півня згадував своє малодушне зречення від Христа і починав гірко плакати.

Апостол Петро перший сприяв поширенню і утвердженню Церкви Христової після зішестя Святого Духа, виголосивши сильну промову перед народом у день П’ятидесятниці і навернувши 3000 душ до Христа. Через деякий час, зціливши кульгавого від народження, він другою проповіддю навернув до віри ще 5000 іудеїв. Духовна сила, що виходила від апостола Петра, була настільки сильна, що навіть тінь його, отіняли хворих, які лежали на вулиці, зцілювала їх (Діян. 5:15). Книга Діянь з 1 розділу по 12 розповідає про його апостольську діяльність.

Онук Ірода Великого, Ірод Агріппа Перший, 42 року після Р. X. влаштував гоніння проти християн. Він умертвив апостола Якова Зеведеєва і ув’язнив апостола Петра в темницю. Християни, передбачаючи страту апостола Петра, гаряче за нього молилися. Вночі сталося диво: у в’язницю до Петра зійшов Ангел Божий, кайдани спали з Петра, і він безперешкодно пішов із в’язниці, ніким не помічений. Після цього чудесного звільнення книга Діянь згадує про нього тільки ще раз під час розповіді про Апостольський собор.

Інші відомості про нього збереглися тільки в церковних переказах. Відомо, що він проповідував Євангеліє по берегах Середземного моря, в Антіохії (де висвятив ап. Єводія). Апостол Петро проповідував у Малій Азії іудеям і прозелітам (язичникам, наверненим до іудаїзму), потім – у Єгипті, де висвятив Марка на першого єпископа Олександрійської церкви. Звідси він перейшов до Греції (Ахаїї) і проповідував у Коринті, потім проповідував у Римі, Іспанії, Карфагені та Британії. Згідно з переказами, апостол Марк написав своє Євангеліє для римських християн зі слів апостола Петра. Серед новозавітних священних книг є два Соборних (окружних) Послання апостола Петра. Перше Соборне Послання апостола Петра звернене до “прибульців, розсіяних у Понті, Галатії, Каппадокії, Асії та Віфанії” – провінціях Малої Азії. Причиною написання було бажання апостола Петра утвердити братів своїх під час виникнення негараздів у цих громадах і гонінь, що спіткали їх з боку ворогів Хреста Христового. З’явилися серед християн і внутрішні вороги в особі лжевчителів. Користуючись відсутністю апостола Павла, вони почали спотворювати його вчення про свободу християнську і протегувати всякій моральній розбещеності.

Друге Соборне Послання написано до тих самих малоазіатських християн. У цьому другому Посланні апостол Петро з особливою силою застерігає вірних від розпусних лжевчителів. Ці лжевчення схожі з тими, які викриває апостол Павло в посланнях до Тимофія і Тита, а також апостол Іуда – у своєму Соборному посланні. Лжевчення єретиків загрожували вірі та моральності християн. У той час стали швидко поширюватися гностичні єресі, що ввібрали в себе елементи іудейства, християнства та різних язичницьких учень. Це послання написано незадовго до мученицької кончини апостола Петра: “Знаю, що незабаром мушу я залишити храмину мою (тіло), як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені”.

Під кінець життя апостол Петро знову прибув до Риму, де і прийняв мученицьку кончину 67 року через розп’яття донизу головою. Цю подію художньо описано Генріхом Сенкевичем у книзі “Камо грядеши, Господи”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання