Перенесення мощей мученика Єпимаха

Місяця березня на 11-й день.

Святий мученик Епімах, син благочестивих християн, походив з Єгипту; з ранньої юності він полюбив Бога від усієї душі і мав добрий намір послужити Йому Єдиному. Наслідуючи святого Іоанна Хрестителя, він вирушив у пустелю і довгий час перебував на Пелусійській горі7023.

Він не мав жодного керівника зі святих отців, але наставником йому в цьому суворому, пустельному житії був Сам Дух Святий; любов до Бога підтримувала і зміцнювала його в цьому важкому подвигу. Бо тільки одна любов до Бога найбільше може навчити людину чесноти; вона спонукала святих апостолів залишити все і йти слідом за Господом, Який не мав земних багатств; вона ж надихнула преподобних отців, які “поневірялися пустелями й горами, печерами та ущелинами землі” (Євр. 11:38); спонукані цією любов’ю мученики та мучениці мужньо страждали за Христа, взиваючи: “Тебе, Наречений мій, люблю і тебе страждаю”. Ця любов навчила і святого Епімаха переносити пустельні подвиги і труди, терпіти всілякі напасті від невидимих ворогів, жити свято в Бозі, бути готовим на смерть за Нього. Проживши у своїй пустельній самоті вже багато років, святий Епімах дізнався, що християни в Олександрії зазнають сильних утисків, причому одні з послідовників Христа, боячись лютих мук, ховаються в горах і пустелях, а інші відпадають від віри. Розпалений ревнощами до Бога, святий пустельник залишив свою пустелю і вирушив до Олександрії, бажаючи своєю кров’ю закарбувати сповідування Христове, постраждати за Господа і зміцнити таким чином слабких. Прийшовши до Олександрії, він побачив, яким жорстоким мукам піддають нечестиві ідолопоклонники вірян; із сердечною скорботою він помітив, що злочестя демоничне сильно зросло, і багато хто з християн вагався; язичники навіть осквернили храм Господній. Побачивши це, святий сміливо увійшов у ідольське капище. Там з нагоди язичницького свята тоді було багато народу, Блаженний Епімах, у присутності всіх, сміливо повалив на землю ідолів і розтрощив їх. Язичники негайно ж схопили його і відвели до ігемона Апелліана. Побачивши, що ігемон сидить на судилищі й прирікає християн на муки, святий мужньо кинувся на нього, щоб вразити безбожника, і Апелліан не уникнув би руки святого Епімаха, якби ті, хто стояв довкола, не утримали святого: такі ревнощі за Господа Бога проявив подвижник. Ігемон здивувався такій зухвалості людини, бідно одягненої в лахміття. Він наказав відвести його до в’язниці і тримати там, поки не вирішить, якій муці віддати його.

У в’язниці тоді перебувало безліч вірних, ув’язнених за сповідування великого імені Христового; всіх їх укріплював Епімах на мученицький подвиг; його вмовляння підбадьорило й надихнуло вірян, тож жоден із них не злякався, не відпав від віри, а всі з радістю пролили кров свою за істинного Бога, і всі вони після різних жорстоких мук віддали Господеві свої душі. Нарешті й святого Епімаха піддали лютим мукам за те, що він не тільки вірує в Христа, порушує їхнє свято, але навіть підняв руку на самого ігемона, маючи намір убити його. Спочатку святого повісили і стали стругати залізними кігтями, потім стали метати в нього камінням, роздробляючи кістки його, а він у муках виголошував:

– Якщо Господь мій Ісус Христос заради мене був розп’ятий, пронизаний списом і напоєний оцтом, то чи не повинен і я бути причасником Його страждань. Я хочу, щоб ви піддали мене ще більшим мукам, ніж ці: завушуйте мене, плюйте на мене, покладіть мені на голову терновий вінець, дайте мені тростину в руки, напоїти жовчю все тіло моє, вкрийте виразками, розп’яйте мене на хресті та пронизайте мене списом. Що перетерпів Господь мій, те і я хочу перетерпіти.

Багато народу стояло навкруги і дивилося на муки святого Епімаха. У натовпі перебувала тоді одна жінка, яка могла тільки бачити одним оком, бо на іншому в неї було більмо. Бачачи страждання святого, вона плакала. У цей час крапля крові святого мученика бризнула і потрапила їй на хворе око. Негайно око її зцілилося, так що вона могла ним бачити, як іншим. При такому дивовижному зціленні жінка вигукнула:

– Великий Бог, Якого сповідує цей страждалець.

Потім мучителі зрізали голову Христового мученика, Так святий Епімах віддав душу Господу, за Якого постраждав так мужньо…

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання