Мученик Єпимах

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 11-й день – перенесення мощей / жовтня на 31-й день

Святий мученик Єпимах, син благочестивих християн, походив із Єгипту; з ранньої юності він полюбив Бога від усієї душі і мав добрий намір послужити Йому Єдиному. Наслідуючи святого Іоанна Хрестителя, він вирушив у пустелю і довгий час перебував на Пелусійській горі.

Він не мав жодного керівника зі святих отців, але наставником йому в цьому суворому, пустельному житії був Сам Дух Святий; любов до Бога підтримувала і зміцнювала його в цьому важкому подвигу. Бо сама лише любов до Бога найбільше може навчити людину чесноти; вона спонукала святих апостолів залишити все і йти слідом за Господом, Який не мав земних багатств; вона ж надихнула преподобних отців, які “скиталися по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі” (Євр. 11:38); спонукані цією любов’ю мученики та мучениці мужньо страждали за Христа, взиваючи: “Тебе, Наречений мій, люблю і тебе страждаю”. Ця любов навчила і святого Єпимаха переносити пустельні подвиги і труди, терпіти всякі напасті від невидимих ворогів, жити свято в Бозі, бути готовим на смерть за Нього. Проживши на самоті в пустелі вже багато років, святий Епімах дізнався, що християни в Александрії зазнають сильних утисків, причому одні із послідовників Христа, боячись лютих мук, ховаються в горах і пустелях, а інші відпадають від віри. Розпалений ревністю до Бога, святий пустельник залишив свою пустелю і вирушив до Александрії, бажаючи своєю кров’ю закарбувати сповідання Христове, постраждати за Господа і зміцнити таким чином слабких. Прийшовши до Александрії, він побачив, яким жорстоким мукам піддають нечестиві ідолопоклонники вірян; із сердечною скорботою він помітив, що злочестя бісівське сильно зросло і багато хто з християн вагався; язичники навіть осквернили храм Господній. Побачивши це, святий сміливо увійшов до ідольського капища. Там з нагоди язичницького свята тоді було багато народу, Блаженний Єпимах, у присутності всіх, сміливо повалив на землю ідолів і розтрощив їх. Язичники негайно ж схопили його і відвели до ігемона Апелліана. Побачивши, що ігемон сидить на судилищі й прирікає християн на муки, святий мужньо кинувся на нього, щоб вразити безбожника, і Апелліан не уникнув би руки святого Єпимаха, якби ті, хто стояв довкола, не утримали святого: таку ревність за Господом Богом проявив подвижник. Ігемон здивувався такій зухвалості людини, бідно одягненої в лахміття. Він наказав відвести його до темниці і тримати там, поки не вирішить, якій муці віддати його.

У темниці тоді перебували безліч вірних, ув’язнених за сповідування великого імені Христового; всіх їх укріплював Єпимах на мученицький подвиг; його вмовляння підбадьорило й надихнуло вірян, тож жоден із них не злякався, не відпав від віри, а всі з радістю пролили кров свою за істинного Бога, і всі вони після різних жорстоких мук віддали Господеві свої душі. Нарешті й святого Єпимаха піддали лютим мукам за те, що він не лише вірує у Христа, порушує їхнє свято, а навіть підняв руку на самого ігемона, маючи намір убити його. Спочатку святого повісили і стали стругати залізними кігтями, потім стали метати в нього камінням, роздробляючи кістки його, а він у муках виголошував:

– Якщо Господь мій Іісус Христос заради мене був розп’ятий, пронизаний списом і напоєний оцтом, то чи не повинен і я бути причасником Його страждань. Я хочу, щоб ви піддали мене ще більшим мукам, ніж ці: завушуйте мене, плюйте на мене, покладіть мені на голову терновий вінець, дайте мені тростину в руки, напоїть жовчю все тіло моє, вкрийте виразками, розіпніть мене на хресті та пронизайте мене списом. Що перетерпів Господь мій, те і я хочу перетерпіти.

Багато народу стояло навкруги і дивилося на муки святого Єпимаха. У натовпі перебувала тоді одна жінка, яка могла тільки бачити одним оком, бо на іншому в неї було більмо. Бачачи страждання святого, вона плакала. У цей час крапля крові святого мученика бризнула і потрапила їй на хворе око. Негайно око її зцілилося, так що вона могла ним бачити, як іншим. При такому дивовижному зціленні жінка вигукнула:

– Великий Бог, Котрого сповідує цей страждалець.

Потім мучителі зрізали голову Христового мученика, Так святий Єпимах віддав душу Господу, за Якого постраждав так мужньо…

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання