Мученик Іуліан Тарсійський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 21-й день

Святий мученик Іуліан Тарсійський народився в малоазійській провінції Кілікії. Він був сином сенатора-язичника, а мати його сповідувала християнство. Після смерті чоловіка вона переселилася до міста Тарс, де охрестила сина й виховала його у християнському благочесті.

Коли святому виповнилося вісімнадцять років, імператор Діоклітіан (284–305) почав гоніння на християн. Серед інших був схоплений і святий Іуліан. Його привели до правителя Маркіана на суд, де довго переконуали зректися Христа.

Ні тортури, ні погрози, ні обіцянки дарів і почестей не схилили благочестивого юнака до принесення язичницьких жертв і відречення від Христа. Святий сповідник залишався непохитним у твердій вірі. Цілий рік його водили по містах Кілікійської області, піддаючи в кожному із них допитам та жорстокому катуванню, після чого кинули до темниці.

Мати святого Іуліана ходила слідом за сином і молилася, аби Господь ще більше укріпив його у вірі й подвигу. У місті Егеї під приводом того, щоб переконати сина принести жертву ідолам, вона попросила правителя дозволити їй відвідувати темницю. Три дні вона провела там зі святим Іуліаном, благаючи його бути твердим до кінця.

Потім мученик знову постав перед правителм. Думаючи, що мати переконала сина підкоритися імператорському указу, він став хвалити її розсудливість. Несподівано свята сміливо сповідала себе християнкою. Святий мученик Іуліан все так само безстрашно і мужньо викрикав язичницьке багатобожжя. Тоді правитель наказав відрубати матері святого Іуліана ступні ніг за те, що вона супроводжувала сина із Тарса. Свята мучениця померла від завданих ран.

Мученика Іуліана зашили в мішок, наповнений піском та отруйними плазунами, і кинули в море. Тіло страждальця було винесене хвилями на берег поблизу Александрії і з честю поховане однією благочестивою александрійською християнкою. Мученицька кончина святого Іуліана настала близько 305 року.

Згодом мощі святого мученика були перенесені до міста Антіохії. Святитель Іоанн Златоуст вшанував його пам’ять похвальним словом.

Тропарі, кондаки, молитви та величання