Пам’ять святого мученика Євсигнія

Місяця серпня на 5-ий день

Євсигній святий родом був антіохієць, чином — воїн за царів римських Диоклетіяна та Максиміяна, і за Консти Зеленого, і за великого Костянтина, і за правління синів його воював. Він був співбесідником святого мученика Василиска і страждання його записав1за царювання Максиміяна. І коли святому Василискові відтяли голову, сподобився Євсигній святий з іншими вірними, що там були, бачити багато святих ангелів, що прийняли душу мученикову й до небес підносили, і Господа нашого Ісуса Христа, що на небі стояв і приймав принесену Йому душу страждальця. За царювання ж Костянтина, коли з ним був у полках, бачив на небі хрест, зорями зображений, і був хоробрим, зі супротивниками воюючи, силою хресною озброєний. Пробувши у воїнстві шістдесят літ, залишив чин той за царювання Констанція, сина Костянтина, бо вже старий був. І повернувся на батьківщину свою, в Антіохію, жив для Бога в молитвах і пості, завжди приходив до храму Божого. І досягнув до літ правління богоненависного царя Юліяна Відступника. І коли нечестивий той цар до Антіохії прийшов, взяли святого Євсигнія на муки з такої причини. Одного дня, коли йшов святий до церкви, трапилося двом якимось чоловікам, ідолопоклонникам, сперечатися між собою через одну річ і сваритися. Уже їх поминув, коли затримали вони його, кажучи: «Знаємо тебе, чесний муже, що довгий час ти був воїном і правосуддя знаєш. Тому просимо тебе: послухай нашу суперечку й розсуди нас справедливо». Став тому святий, розсудив їхню суперечку, як же належить по правді. І виявився один з них виправданим, а другий винним. Розсердився той винний, пішов до царя і доніс на Євсигнія, що він християнин. І зразу звелів цар схопити святого й поставити його на суді своєму. Той же, ставши перед катом, хоробро викрив його в переступництві, що, відрікшись Христа, поклонився бісам і змінив честь Божу на ідолів, не наслідував великого Костянтина. І почав святий хвалити віру й благочестя Костянтина, розповідаючи від початку, як той на небі бачив хрест і його силою переміг супостатів, і відкинув ідолобісся, й усім серцем приєднався до Христа. Не лише сам вірою і хрещенням святим просвітився, але й вселенну просвітив. Вихваляв же Євсигній святий багатьма похвалами великого Костянтина, докоряв боговідступникові Юліяну в нечесті його і словами ганьби допікав йому. Цього Юліян слухати не стерпів і звелів відтяти голову воїнові Христовому. І так святий мученик Євсигній за Христа страдницьки помер, мав від народження свого літ сто десять. І оселився в житті нестаріючому, де літа його не змаліють навіки.