Преподобний Феофілакт, єпископ Нікомідійський

Місяця березня на 8-й день

У дні церковного збентеження від іконоборчої єресі прийшов зі східних країв у Царгород цей благочестивий муж Феофілакт і потоваришував з великим світилом церковним — святим Тарасієм, ще мирянином і сенатором, у царських палатах найпершим діл таємних правителем. Тоді помер цар Лев Копронимович, іконоборець, син його Константин з матір’ю Іриною воцарився, а Патріарх Павло, прозваний Милостивим, добровільно покинув престол свій. Тарасій святий замість нього на патріаршество возведений був, він і Собор Вселенський сьомий зібрав, прокляв іконоборну єресь. Тоді блаженний Феофілакт, разом зі святим Михаїлом Синадським, покинувши світ, чернече прийняли життя і послані були від святішого Тарасія в монастир при гирлі Евксинського Понта створений, де в чернечих трудах чинили подвиг, багато в чеснотах встигли і до Бога в молитвах своїх здобули відвагу. Колись-бо у час жнив спека велика була, і через безводдя від спраги великої вони знемагали — помолилися до Бога, і посудина мідна суха, щоб воду точити, зробилася достатньою на потребу: чинить-бо Господь волю тих. що бояться Його, і молитов їхніх слухає. І було це чудо подібне на давнє, що в пустелі було, коли спраглому Ізраїлю Бог вивів воду із каменя, і на друге, коли помираючий від спраги Самсон із сухих костей осла виточив живої води джерело. Після того, коли добродійне життя цих преподобних отців, наче зоряне сяйво, засвітило, святіший патріарх Тарасій достойними їх вважав високого архиєрейського сану. Михаїла-бо, висвятивши, у Синад послав, а блаженного Феофілакта в Нікомідії митрополитом поставив. Яке в Нікомідії Феофілакт святий показав про словесне Христове стадо старання, про убогих же, і сиріт, і вдів турботу, розповідають божественні храми, лікарні і притулки для подорожніх, що він створив, і незліченна по всі дні від нього творена милостиня. Сам-бо служив хворим, сліпим, кривим і немічним. Обходячи ж убожниці і площі градські, носив посудину теплого окропу і, де бачив прокажених, своєю рукою омивав їх і очищав, зовсім не гидуючи служити їм. Тоді святіший Тарасій із життя цього відійшов, а після нього Никифор премудрий прийняв престол Константинопольської церкви, тоді знову ж піднялася буря іконоборної єресі, яку богомерзенний цар Лев Вірменин підняв. Скликав святіший патріарх Никифор вибраних архієреїв: Омеліана Кизицького, Євфимія Сардійського, Йосифа Фесалонійського, Євдоксія Аморійського, Михаїла Синадського — а з ними і цей блаженний Феофілакт, нікомідійський митрополит, пішов до злочестивого царя. І багато із божественних книг повчивши, ті святі отці переконували царя не робити бентеги Церкві Христовій тією єрессю, яка ж сьомим Вселенським Собором проклята. Але не могли переконати скаженого царя, сповненого отрути зміїної, який люттю і гнівом на них дихав. Тоді, коли замовкли святі отці, блаженний Феофілакт мовив до царя: “Знаю, що. Боже довготерпіння ображаючи ані не дбаючи про своє спасіння, давньому святих отців переданню противишся і бентежиш Церкву . Але прийде на тебе несподівано згуба люта, і нагла біда, подібна на бурю, і не знайдеш того, хто визволить тебе від неї”. Те чуючи, цар більшої люті сповнився і всіх із безчестям від себе відігнав, в ув’язнення в різні місця засудив їх: святішого патріарха Никифора — на Тасострів, святого Михаїла, єпископа Синадського, — у Євдокіаду, інших деінде, святого Феофілакта Нікомідійського — у Стровул-град, який у Ківеріотах поморських. І там Христовий ісповідник, благочестя великий поборник, у скруті і кривді великій перепровадив решту життя свого, десь тридцять літ, і переставився до Господа. Цар Лев Вірменин загинув злою і несподіваною, за пророцтвом святого, смертю: у день Різдва Христового в церкві, під час утреннього співу, від своїх воїнів мечами посічений був. А після нього був Михаїл, Балбос названий, тоді син Михаїловий Феофіла ~ іконоборні царі закінчилися. Коли ж Феодора-цариця із сином своїм Михаїлом (який був того імени третій) скипетр царства прийняла, і святий Методій на патріаршество був возведений, і беззаконна єресь зовсім загинула, а православ’я засіяло, — чесне преподобного отця нашого Феофілакта тіло з вигнання у Нікомідію було принесене і покладене в церкві, яку він збудував на захист Нікомідійському градові, на честь же і славу Христу, Богові нашому.

Тропарі, кондаки, молитви та величання