Обрізання Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа

Місяця січня на 1-й день

Обрізання як обряд посвячення Божеству існувало у багатьох народів, зокрема й у єгиптян. У єврейському розумінні кров священна, тому що “кров є душа”, кров, що тече з органа, який дає життя, означає посвяту Богові життя, прийнятого як дар. У ізраїльтян цей обряд став знаменувати вступ до союзу-завіту Авраама й обраного народу з Богом і мав нагадувати народові про зобов’язання, що випливають із цього.

Православна Церква відзначає 14 січня свято Обрізання Господнього. У всіх храмах цього дня відбудуться святкові богослужіння.

Євангельський переказ свідчить, що на восьмий день після Народження Іісус Христос, за старозавітним законом, пройшов обряд обрізання. Обряд був встановлений для всіх немовлят чоловічої статі на знак завіту Бога з праотцем Авраамом і його нащадками.

Під час здійснення цього обряду Божественному Немовляті було дано ім’я Іісус (Спаситель) (Мф. 1:21), вимовлене архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Діві Марії.

За тлумаченням отців Церкви, Бог Син прийняв обрізання, щоб показати людям приклад неухильного виконання Божественних встановлень і щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був істинною Людиною, а не носієм примарної плоті, як вчили деякі єретики.

У Новому Завіті обряд обрізання поступився місцем таїнству Хрещення, прообразом якого він і був.

Свідчення про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві сягають IV століття.

Тропарі, кондаки, молитви та величання