Преподобний Кукша, сповідник Одеський

Місяця грудня на 11-й день / місяця вересня на 16-й день – знайдення мощей

Преподобний Кукша Одеський народився 12 (25) січня 1875 року в селі Арбузинка Херсонської губернії в сім’ї благочестивих Кирила і Харитини Величко і в святому Хрещенні названий Косьма. Ще з дитинства преподобний вкусив радість молитви і всім серцем полюбив православне богослужіння. Прагнучи все своє життя присвятити Богу, двадцятирічним юнаком Косьма вирушив в паломництво по святих місцях Сходу. Відвідавши святий Град Єрусалим і Афонську гору, він удостоївся чудесних знамень і твердо вирішив прийняти чернецтво.
Зміцнюваний молитвами преподобного старця Іони Київського і батьківським благословенням, Косьма стає послушником Афонського Пантелеймонівського монастиря. 28 березня 1902 року був пострижений у рясофор з ім’ям Костянтин, а 23 березня 1905 року – в чернецтво і названий Ксенофонтом. Духовним батьком його був старець Мелхиседек, у якого юний подвижник вивчав основи чернечого подвигу. Через сімнадцять років преподобному довелося покинути Афон. Господь закликав його до подвигу на рідній землі.
У 1913 році він стає насельником Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. В час воєнного лихоліття святий разом з іншими ченцями ніс послух брата милосердя в санітарному поїзді. 8 квітня 1931 року преподобний був пострижений у велику схиму з ім’ям Кукша, в честь преподобномученика Кукші Печерського, а через кілька років висвячений в сан священника. З 1938 року для преподобного починається важкий десятирічний сповідницький подвиг. Його засуджують до п’яти років таборів, а після відбуття терміну – до п’яти років заслання. Тільки благодать Божа, що зміцнює немочі людські, зберегла живим засланого на важкі роботи в жахливих умовах 60-річного старця. Лише в 1948 році, пройшовши табори і заслання, він зміг повернутися в Києво-Печерську Лавру і до нього, молитовника, подвижника і непохитного сповідника, стали звертатися віряни, шукаючи поради і духовної допомоги.
Величезний потік людей, що приходять до святого, не міг не дратувати богоборчу владу, і преподобний Кукша був переведений в Почаївську Лавру. Але і там він продовжував окормлювати своїх численних духовних чад, залишаючись палаючим вірою світильником, сяючим у темряві безбожництва і відчаю. За його молитвами приходили до віри атеїсти, приєднувалися до Церкви сектанти, немічні отримували зцілення. Все це стало причиною переведення преподобного в Іоанно-Богословський Хрещатицький монастир в Чернівецькій єпархії, а потім в Свято-Успенський Одеський монастир, де старець провів останні чотири роки свого подвижницького життя.
У 1964 році старець спочив у Господі. Але і після смерті преподобний не залишив своїх духовних чад. На його могилі, що стала місцем паломництва православних, не переставали відбуватися чудеса і зцілення. Вдячна пам’ять про святого подвижника, сповідника і чудотворця жила в серцях вірян, і в 1994 році, через тридцять років після смерті святого, з благословення Високопреосвященнішого митрополита Агафангела, були знайдені нетлінні мощі святого. Урочистості прославлення преподобного Кукші в лику святих очолив Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, який ще за життя знав святого. І зараз преподобний, який все своє життя віддав на служіння Богу і людям, продовжує молитися про всіх, хто просить його допомоги, виливаючи благодать зцілення через свої чесні мощі, що знаходяться в Свято-Успенському Одеському чоловічому монастирі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання