Мучениця Євдокія Шейкова

Місяця серпня на 5-й день / травня на 23-й день

Мучениця Євдокія Олександрівна Шейкова народилася 11 лютого 1856 року в селі Пуза Ардатовського повіту Нижегородської губернії (нині село Суворове Дівєєвського району) в селянській родині. Після смерті батьків виховувалася в сім’ї дядька – церковного старости. У дитинстві відвідувала з прочанами Саровську на честь Успіння Пресвятої Богородиці чоловічу пустель, Серафимів Дівєєвський в ім’я Святої Трійці та Серафимо-Понетаєвський жіночі монастирі. У 20 років після важкої хвороби залишилася паралізованою. Разом із послушницями-келійницями створила подобу чернечої громади. Вела суворе молитовне життя, несла подвиг юродства. Дуже любила церковні піснеспіви. Стала відома подвижництвом, даром цілющої сили і провидіння. Передбачала свою мученицьку кончину.

16 серпня 1919 року в село Пуза прибув каральний загін. Після доносу про переховування дезертира й агітацію проти Червоної Армії солдати, які увірвалися в келію Євдокії, знущалися з неї, били її, викидали й топтали ногами ікони. На площу зігнали народ, і командир загону влаштував судилище, вимагаючи проголосувати за страту. Вранці 18 серпня до Євдокії дозволили прийти священикові Василю Радугіну, який долучив її до Святих Таїн разом із келейницями Дариєю Улибіною, Дариною Тімагіною і Марією, які вирішили розділити долю наставниці. Коли Євдокію Шейкову везли на возі до місця розстрілу на сільський цвинтар, келейниці прикривали її від ударів своїми тілами. Усі страчені були поховані в спільній могилі. Свідоцтва про мученицьку кончину подвижниць були зібрані з благословення єпископа Печерського Варнави (Бєляєва) його келейницею Валентиною Долгановою. Могила мучениці шанувалася місцевими жителями всі роки радянської влади. Євдокія Шейкова прославлена разом зі своїми келейницями Архієрейським ювілейним Собором РПЦ 2000 року. У 2001 році мощі Нижегородських мучениць було відкрито, і нині вони спочивають у церкві Успіння Богородиці села Суворова.

Тропарі, кондаки, молитви та величання