Мучениця Віра Самсонова

Місяця червня на 1-й день

Мучениця Віра народилася 17 серпня 1880 року в селі Веряєво Єлатомського повіту Тамбовської губернії в сім’ї доглядача арештного будинку Миколи Самсонова. Закінчивши з відзнакою Касимовську жіночу гімназію, вона працювала вчителькою в школі доти, доки зміст викладання не ввійшов у протиріччя з її релігійними поглядами, після того як владу в Росії захопили безбожники. Глибоко віруюча і освічена людина, вона ревно ставилася до всього, що було пов’язано з християнською вірою і Церквою. Наприкінці двадцятих років Віру було обрано старостою П’ятницької церкви, розташованої в закритому на той час безбожниками Казанському монастирі в Касимові.
Влітку 1935 року співробітники НКВС заарештували священиків і мирян – шанувальників блаженної Матрони, що жила в селі Анемнясеве Касимовського району, і царевича Якова, який помер у ХVII столітті й був похований на території Казанського монастиря. Була заарештована тоді й сама блаженна. Заарештували і Віру Самсонову. Даючи їй характеристику, співробітники НКВС написали: “Релігійна до фанатизму, кошти для існування добуває уроками Закону Божого… Щодня відвідує церкви і розносить просфорки по вірянах”.
Віра Миколаївна була заарештована 28 червня 1935 року і ув’язнена в Бутирську в’язницю в Москві.
16 липня 1935 року слідство у справі церковної старости було закінчено, і, хоча так і не знайшлося жодних доказів її контрреволюційної діяльності, слідчий в обвинувальному висновку написав, що вона, “будучи активною учасницею контрреволюційного угруповання, з контрреволюційною метою активно прославляла могилу колишнього касимовського царевича Якова, брала участь в інсценуванні на його могилі чудесних зцілень і поширювала всілякі неправдиві чутки, тобто [винна] у злочині, передбаченому статтею 58, пунктами 10 і 11 Кримінального кодексу. ..”.
2 серпня 1935 року Особлива Нарада при НКВС засудила Віру Миколаївну до п’яти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і її відправили в один із таборів Біломорсько-Балтійського комбінату, куди вона прибула 30 серпня 1935 року.
Важка робота в умовах каторжного табору підірвала її здоров’я, вона важко захворіла, і 19 лютого 1940 року її поклали до центрального лазарету при 1-му табірному пункті Вечеракша. Церковна староста і ревна християнка Віра померла за два тижні до закінчення терміну ув’язнення, на світанку 14 червня 1940 року, коли сонце тут майже незаходимо стоїть над обрієм, освітлюючи цей суворий і прекрасний край.