Мучениця Татіана Грімбліт

Місяця вересня на 10-й день

Мучениця Тетяна народилася 1903 року в Томську, у 17 років вона закінчила Маріїнську гімназію, це був 1920 рік, коли країна вступила в смугу рішучих і кривавих змін. Тетяна була онукою всіма шанованого в місті протоієрея, який справив великий і благотворний вплив на улюблену онуку; про нього вона за три роки до своєї мученицької кончини писала: “І все ж ніколи не забувала в молитві грішній Богові згадувати: як у дитинстві, так і тепер тепло сяяли мені віри промінь і істини печатка. Тієї Істини, якій ти неложним, завжди був чесним, відданим слугою, серед страждань і турбот тривожних я, боязка, прагнула за тобою. Тепер же – вірю я – ти служиш Богу… у верхньому світі… і виведеш на вірну дорогу… і скажеш у радості, скуштувавши спокою… Владико, захисти її, покрий Своєю любов’ю, дай хрест із захопленням до кінця нести!”

5 вересня 1937 року співробітники НКВС востаннє заарештували Тетяну в місті Олександрові Володимирської області, де вона тоді жила. Збираючись до в’язниці, вона написала рідним: “За все всім дякую. Вибачте. Я знала, надівши хрест, той, що на мені, – знову піду. За Бога не тільки в тюрму, хоч у могилу піду з радістю”.
Тетяну звинуватили в тому, що вона опікувалася в госпіталі хворими, включно з тими, до кого за своїми службовими обов’язками не мала стосунку, в тому, що коли один із хворих помер, вона, не бентежачись присутністю інших хворих і медичного персоналу, осеніла його хресним знаменням, що, незважаючи на роботу, вона відвідувала храм у дні церковних свят, що, перебуваючи на чергуванні, видачу ліків супроводжувала словами: “з Господом Богом” і одночасно хрестила хворих, а тяжкохворим одягала на шию хрестики. На допиті слідчий запитав, чи правда, що товариші по службі дорікали їй, що вона веде надто мізерне життя. Тетяна відповіла, що справді, люди, “шкодуючи мене, говорили: “Ви б краще вдягнулися і поїли, ніж посилати гроші комусь”, я відповідала: “Ви можете витрачати гроші на гарний одяг і на солодкий шматок, а я віддаю перевагу скромніше одягнутися, простіше поїсти, а гроші, що залишилися, послати тим, хто їх потребує””.

22 вересня 1937 року трійка НКВС засудила Тетяну до розстрілу. Мужня сповідниця, всіляка помічниця в кайданах, що перебувають, дівиця Тетяна була розстріляна групою катів на Бутовському полігоні 23 вересня 1937 року. Збулися і радість, і надія: увінчана мукою хресною, в останню мить мук смертних душа до Господа поспішає. Тетяні було тоді 33 роки.

Вірш мучениці

***
Ложь, клевета благодарностью будут
Мне за любовь, за труды.
Пусть меня каждый и все позабудут,
Помни всегда только Ты.
Вечную память мне дай, умоляю,
Память Твою, мой Христос.
С радостью светлой мой путь продвигаю,
Муку мою кто унес?
Кто всю тоску, что мне сердце изъела,
Счастьем, любовью сменил,
Труд мой посильный в великое дело
Благостно в подвиг вменил?..
Молодость, юность — в одежде терновой,
Выпита чаша до дна.
Вечная память мне смертным покровом,
Верую, будет дана.

Тропарі, кондаки, молитви та величання