Мучениця Татіана Грімбліт 633fdd64f277e184128811
Житія святих,  Вересень

Мучениця Татіана Грімбліт

Місяця вересня на 10-й день

Мучениця Тетяна народилася 1903 року в Томську, у 17 років вона закінчила Маріїнську гімназію, це був 1920 рік, коли країна вступила в смугу рішучих і кривавих змін. Тетяна була онукою всіма шанованого в місті протоієрея, який справив великий і благотворний вплив на улюблену онуку; про нього вона за три роки до своєї мученицької кончини писала: “І все ж ніколи не забувала в молитві грішній Богові згадувати: як у дитинстві, так і тепер тепло сяяли мені віри промінь і істини печатка. Тієї Істини, якій ти неложним, завжди був чесним, відданим слугою, серед страждань і турбот тривожних я, боязка, прагнула за тобою. Тепер же – вірю я – ти служиш Богу… у верхньому світі… і виведеш на вірну дорогу… і скажеш у радості, скуштувавши спокою… Владико, захисти її, покрий Своєю любов’ю, дай хрест із захопленням до кінця нести!”

5 вересня 1937 року співробітники НКВС востаннє заарештували Тетяну в місті Олександрові Володимирської області, де вона тоді жила. Збираючись до в’язниці, вона написала рідним: “За все всім дякую. Вибачте. Я знала, надівши хрест, той, що на мені, – знову піду. За Бога не тільки в тюрму, хоч у могилу піду з радістю”.
Тетяну звинуватили в тому, що вона опікувалася в госпіталі хворими, включно з тими, до кого за своїми службовими обов’язками не мала стосунку, в тому, що коли один із хворих помер, вона, не бентежачись присутністю інших хворих і медичного персоналу, осеніла його хресним знаменням, що, незважаючи на роботу, вона відвідувала храм у дні церковних свят, що, перебуваючи на чергуванні, видачу ліків супроводжувала словами: “з Господом Богом” і одночасно хрестила хворих, а тяжкохворим одягала на шию хрестики. На допиті слідчий запитав, чи правда, що товариші по службі дорікали їй, що вона веде надто мізерне життя. Тетяна відповіла, що справді, люди, “шкодуючи мене, говорили: “Ви б краще вдягнулися і поїли, ніж посилати гроші комусь”, я відповідала: “Ви можете витрачати гроші на гарний одяг і на солодкий шматок, а я віддаю перевагу скромніше одягнутися, простіше поїсти, а гроші, що залишилися, послати тим, хто їх потребує””.

22 вересня 1937 року трійка НКВС засудила Тетяну до розстрілу. Мужня сповідниця, всіляка помічниця в кайданах, що перебувають, дівиця Тетяна була розстріляна групою катів на Бутовському полігоні 23 вересня 1937 року. Збулися і радість, і надія: увінчана мукою хресною, в останню мить мук смертних душа до Господа поспішає. Тетяні було тоді 33 роки.

Вірш мучениці

***
Ложь, клевета благодарностью будут
Мне за любовь, за труды.
Пусть меня каждый и все позабудут,
Помни всегда только Ты.
Вечную память мне дай, умоляю,
Память Твою, мой Христос.
С радостью светлой мой путь продвигаю,
Муку мою кто унес?
Кто всю тоску, что мне сердце изъела,
Счастьем, любовью сменил,
Труд мой посильный в великое дело
Благостно в подвиг вменил?..
Молодость, юность — в одежде терновой,
Выпита чаша до дна.
Вечная память мне смертным покровом,
Верую, будет дана.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь мученице Татиане Гримблит, глас 3

Мироно́сицам жена́м в доброде́телех подража́ющи,/ в темни́цах и у́зах су́щим усе́рдно послужи́ла еси́/ и, о́браз ева́нгельскаго милосе́рдия на́м показа́вши,/ за Христа́ му́ченическую сме́рть прия́ла еси́,/ Татиа́но пресла́вная./ Ны́не, престо́лу Бо́жию предстоя́щи,// моли́ спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак мученице Татиане Гримблит, глас 2

Сло́во Бо́жие се́рдцем твои́м восприе́мши,/ ми́ру распя́лася еси́,/ свята́я му́ченице Татиа́но,/ и, в служе́нии стра́ждущим Бо́гу угоди́вши,/ пло́д доброде́телей оби́лен пожа́ла еси́./ Сего́ ра́ди бу́ди на́м хода́таица/ и умоли́ Созда́теля все́х,/ безпло́дие серде́ц на́ших исцели́ти,/ да принесе́м Ему́ плоды́ покая́ния,// любо́вь, милосе́рдие и смире́ние.

Молитва мученице Татиане Гримблит

О, свята́я му́ченице Христо́ва, Татиа́но! А́гнца Бо́жия непоро́чная а́гнице, целому́дрия голуби́це, неве́сто Христа́, Жениха́ твоего́!
Ты́, во дни́ жития́ твоего́ мирски́я по́хоти презре́вши, па́че земны́х бла́г Го́спода возлюби́ла еси́ и во страда́ниих обрела́ еси́ небе́сный поко́й. При́зри ны́не с Небесе́ и ви́ждь, я́ко погиба́ем во обстоя́ниих и ско́рбех на́ших. К тебе́ прибега́ем и твоея́ ми́лости про́сим, не отве́ржи на́с, убо́гих ча́д твои́х, не иму́щих еле́я до́брых де́л, и на пу́ть покая́ния наста́ви. Помяни́ ста́рцы и ю́ныя, сироты́ и вдови́цы, ни́щия и убо́гия, в темни́цах и заточе́нии су́щия, неду́гующия и скорбя́щия, изря́днее же, гони́мыя ве́ры ра́ди Правосла́вныя. На́с же, ю́зами греха́ свя́занныя, разреши́ и ко спасе́нию ско́ро напра́ви, тебе́ бо даде́ся благода́ть моли́тися за ны́. Да, твои́м предста́тельством огражда́еми, дости́гнем Ца́рствия Небе́снаго, иде́же вси́ святи́и пребыва́ют, прославля́юще И́мя Пресвяты́я Тро́ицы, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ г7:

Мmрон0сицамъ женaмъ въ добродётелехъ подражaющи, въ темни1цахъ и3 u4захъ сyщымъ ўсeрднw послужи1ла є3си2, и3, џбразъ є3ђльскагw млcрдіz нaмъ показaвши, за хрcта2 мч7ническую смeрть пріsла є3си2, татіaно преслaвнаz. ны1нэ, бг7у предстоsщи, моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ в7:

Сл0во бж7іе сeрдцемъ твои1мъ воспріeмши, мjру распsласz є3си2, ст7az мч7нице татіaно, и3, въ служeніи стрaждущымъ бг7у ўгоди1вши, пл0дъ добродётелей nби1ленъ пожaла є3си2. сегw2 рaди бyди нaмъ ходaтаица и3 ўмоли2 создaтелz всёхъ, безпл0діе сердeцъ нaшихъ и3сцэли1ти, да принесeмъ є3мY плоды2 покаsніz, люб0вь, милосeрдіе и3 смирeніе.

Ще в розробці

Знайшли помилку