Мучениця Пелагія Балакирева

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 17-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Мучениця Пелагія народилася 8 жовтня 1901 року в селі Спирино Єгорʼєвського повіту Рязанської губернії в сімʼї селянина Микити Балакирева. Початкову освіту Пелагія здобула в сільській школі. Довгий час вона жила разом з батьком, допомагаючи йому по господарству. У 1927 році Пелагія перейшла жити до села Шарапово Єгорʼєвського району, влаштувавшись працювати сторожем при місцевій Троїцькій церкві. Тут вона стала допомагати настоятелю протоієрею Миколаю Сперанському і згодом була обрана старостою храму.

18 листопада 1937 року Пелагію разом з настоятелем та іншими парафіянами Троїцької церкви заарештували й увʼязнили в Таганській вʼязниці в Москві. Протокол допиту зі свідченнями свідків проти неї підписав секретар Шараповської сільради; він добре знав, що підписує лжесвідчення, але, бажаючи позбутися священника й активних парафіян і закрити храм, робив це цілком свідомо.

Наступного дня після арешту Пелагію було допитано.

— Слідству відомо, що ви збирали підписи під скаргою на сільраду, зважаючи на її відмову в будівництві церковної сторожки на колгоспній землі. Дайте свідчення з цього питання! — зажадав від неї слідчий.

— Так, я дійсно збирала підписи парафіян під цією скаргою.

— Слідству відомо, що ви спільно з благочинним навмисне затягували церковну службу з метою зриву польових робіт у колгоспі. Дайте свідчення з цього питання!

— Справді, церковні служби зазвичай закінчувалися о 12-й годині дня — коли були престольні свята або виконували треби, чим зривали колгоспні роботи.

— Вас звинувачують у проведенні антирадянської агітації. Чи визнаєте себе винною в предʼявленому вам обвинуваченні?

— Так, визнаю себе винною, що вела антирадянську агітацію.

Наступного дня знову відбувся допит, і слідчий запитав Пелагію, чи підтверджує вона свої свідчення попереднього дня. Усвідомивши, що її затягують на шлях небезпечного лжесвідчення проти себе, вона заявила:

— Свідчення свої підтверджую… але антирадянської агітації я не вела і винною себе не визнаю.

— На які кошти живете? — запитав її слідчий.

— Я проживаю у благочинного Сперанського на кошти церковної громади.

— Які обовʼязки ви виконуєте в церковній громаді?

— Крім доручень священника під час його служби, я виконую обовʼязки церковного старости.

27 листопада 1937 року трійка НКВС засудила Пелагію до восьми років увʼязнення у виправно-трудовий табір.

У 1940 році всі засуджені у цій справі написали скарги. Було передопитано свідків, дехто із яких не підтвердив даних раніше свідчень. Незважаючи на це, вирок було визнано законним через приналежність обвинувачених до Церкви, гнаної тоді безбожною владою. Пелагія Балакирева померла 30 червня 1943 року у виправно-трудовому таборі у Вологодській області і була похована в безвісній могилі.