Мучениця Пелагія Балакірєва p1ec0ip4q21pem1jcs1pd479122k3
Житія святих,  Червень

Мучениця Пелагія Балакірєва

Місяця червня на 17-й день

Мучениця Пелагія народилася 8 жовтня 1901 року в селі Спирино Єгорьєвського повіту Рязанської губернії в сім’ї селянина Микити Балакірєва. Початкову освіту Пелагія здобула в сільській школі; довгий час вона жила разом із батьком, допомагаючи йому по господарству. У 1927 році вона перейшла жити в село Шарапово Єгор’євського району, влаштувавшись працювати сторожем при місцевій Троїцькій церкві. Тут вона стала допомагати настоятелю протоієрею Миколі Сперанському і згодом була обрана старостою храму.
18 листопада 1937 року Пелагію разом із настоятелем та іншими парафіянами Троїцької церкви заарештували й ув’язнили в Таганській в’язниці в Москві. Протокол допиту зі свідченнями свідків проти неї підписав секретар Шараповської сільради; він добре знав, що підписує лжесвідчення, але, бажаючи позбутися священика й активних парафіян і закрити храм, робив це цілком свідомо.
Наступного дня після арешту Пелагію було допитано.
– Слідству відомо, що ви збирали підписи під скаргою на сільраду, зважаючи на її відмову в будівництві церковної сторожки на колгоспній землі. Дайте свідчення з цього питання! – зажадав від неї слідчий.
– Так, я дійсно збирала підписи парафіян під цією скаргою.
– Слідству відомо, що ви спільно з благочинним навмисне затягували церковну службу з метою зриву польових робіт у колгоспі. Дайте свідчення з цього питання!
– Дійсно, церковні служби зазвичай закінчувалися о 12-й годині дня – коли були престольні свята або виконували треби, чим зривали колгоспні роботи.
– Вас звинувачують у проведенні антирадянської агітації. Чи визнаєте себе винною в пред’явленому вам обвинуваченні?
– Так, визнаю себе винною, що вела антирадянську агітацію.
Наступного дня знову відбувся допит, і слідчий запитав Пелагію, чи підтверджує вона свої свідчення попереднього дня. Усвідомивши, що її затягують на шлях небезпечного лжесвідчення проти себе, вона заявила:
– Показання свої підтверджую… але антирадянської агітації я не вела і винною себе не визнаю.
– На які кошти живете? – запитав її слідчий.
– Я проживаю у благочинного Сперанського на кошти церковної громади.
– Які обов’язки ви виконуєте в церковній громаді?
– Крім доручень священика під час його служби, я виконую обов’язки церковного старости.
27 листопада 1937 року трійка НКВС засудила Пелагію до восьми років ув’язнення у виправно-трудовий табір.
У 1940 році всі засуджені у цій справі написали скарги. Було передопитано свідків, деякі з них не підтвердили даних ними раніше свідчень. Незважаючи на це, вирок було визнано законним через приналежність обвинувачених до Церкви, гнаної тоді безбожною владою. Пелагія Балакірєва померла 30 червня 1943 року у виправно-трудовому таборі у Вологодській області, її поховали в безвісній могилі.

Знайшли помилку