Місяця березня на 26-й день

Мучениця Параскева народилася 1890 року в селі Кочневе Оренбурзької губернії в сім’ї селянина Степана Кочнева. Вона закінчила сільську школу, жила з батьками і під час гонінь на Російську Православну Церкву прислуговувала при храмі в рідному селі. У 1932 році влада зажадала від ревної церковниці, яка захищала храм від закриття, щоб вона покинула село, і Параскева переїхала в місто Міас Челябінської області, де влаштувалася сторожем при храмі святого благовірного князя Олександра Невського. Тут, однак, у неї вийшла сварка з псаломщицею, яка порушувала, на думку Параскеви, церковний статут, і вона поїхала в село Вознесенське, де стала допомагати у Вознесенському храмі. Через рік Параскева повернулася в Міас в Олександро-Невський храм, і її обрали членом церковної двадцятки.
У 1937 році влада заарештувала священика Олександро-Невського храму, і віряни стали шукати іншого священика, але всіх, кого не знаходили вони, відмовлялася реєструвати місцева влада, і Параскева запропонувала членам двадцятки написати скаргу до ВЦВК. Приїхавши до Москви 27 грудня 1937 року, вона подала скаргу чиновникам ВЦВК, а сама вирушила на прийом до заступника Місцеблюстителя митрополита Сергія (Страгородського) з проханням надіслати їм священика. Митрополит Сергій благословив їхати служити до храму Олександра Невського священика, який сидів у приймальні і просив місця. З Патріархії вони одразу ж вирушили на Казанський вокзал, де купили квитки, 30 грудня збираючись виїхати в Міас.
Священик був родом із Бессарабії, що відійшла на той час до Румунії. Там жили його батьки і всі родичі, і він мав намір переїхати з радянської Росії на батьківщину. В один із приїздів до Москви він подав документи до Румунського консульства, і тепер, вирішивши використати час до від’їзду, вирушив до консульства, щоб дізнатися, чи немає відповіді на його прохання про в’їзд до Румунії. Це було 29 грудня. Після відвідин консульства священик вирушив на Казанський вокзал – тут його заарештували, а разом із ним Параскеву. Їх ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві і того самого дня допитали.
– Ви є членом двадцятки церкви Олександра Невського? – запитав Параскеву слідчий.
– Я є активною церковницею, яка організувала підписи під заявою, яку я передала до ВЦВК, і є членом двадцятки храму Олександра Невського в Міассі.
– Слідство має дані, що ви серед оточуючих вас осіб вели контрреволюційну агітацію і поширювали провокаційні чутки про швидку загибель радянської влади і друге пришестя Христа. Ви це підтверджуєте?
– Ні, я це заперечую.
– Уточніть, чим ви займалися до арешту?
– До арешту я займалася виключно охороною церкви – сторожила. Крім того, я перебувала в церковній двадцятці.
14 лютого 1938 року трійка НКВС засудила Параскеву до десяти років ув’язнення у виправно-трудовий табір, і її відправили в Бамлаг, у Буреїнський залізничний табір на станції Вапняна. Параскева Кочнєва була розчавлена під час роботи і померла в табірному лазареті від ран 8 квітня 1939 року.