Мучениця Людмила Петрова

Місяця вересня на 15-й день

Мучениця Людмила Володимирівна Петрова народилася 26 лютого 1879 року в Ростові в родині тюремного наглядача. Усе життя вона пропрацювала вчителькою рукоділля, а 1924 року вийшла на пенсію. 15 листопада 1930 року Людмилу Володимирівну заарештували і звинуватили в тому, що вона “членкиня а-з церковно-монархічної групи, підтримувала особисті зв’язки з ідеологами к-р організації митрополитом Іосифом (Петровим) та архієпископом Євгеном. Керувала нелегальним збором коштів на цілі групи і заслання”. 30 квітня 1931 року колегія ОДПУ СРСР засудила її до 3 років заслання в “Севкрай”, після чого майбутню мученицю було переправлено в місто Котлас Архангельської області. Після закінчення терміну заслання Людмила Володимирівна повернулася до Ростова.
У 1936 році вона була знову заарештована. Під час арешту її звинувачували в тому, що вона листувалася із засланцем митрополитом Іосифом, надавала йому матеріальну допомогу. Особлива Нарада при НКВС СРСР засудила мученицю до 3 років заслання до Казахстану, де утримувалася у виправно-трудовому таборі НКВС.
Перебуваючи в Казахстані, у місті Меркент, Людмила Володимирівна знову зазнала арешту у груповій справі “архієпископа Олексія (Орлова) та ін.”. Проти неї знову було висунуто обвинувачення, в якому основну роль відігравала “приналежність до контрреволюційної групи церковників у Південно-Казахстанській області”. На слідстві вона винною себе не визнала і заявила, що “антирадянською діяльністю не займалася”.
28 серпня 1937 року трійка при УНКВС по Південно-Казахстанській області засудила Людмилу Володимирівну Петрову до вищої міри покарання. 27 вересня 1937 року її було розстріляно в Лисячій балці недалеко від міста Чимкента.