Мучениця Кіра Оболенська

Місяця грудня на 4-й день

У 10-річному віці Кіра була віддана до Смольного інституту шляхетних дівчат у Санкт-Петербурзі, який закінчила в 1904 році зі срібною медаллю. Після закінчення інституту Кіра Іванівна почала давати приватні уроки як домашня вчителька. Згодом учительство стало головним заняттям її життя. До цієї роботи її спонукало глибоке релігійне почуття і щире бажання служити ближньому. Вона ніколи і ніде не підкреслювала свого князівського походження і не вимагала до себе особливого відношення, залишаючись скрізь людиною простою та доброю. У 1910 році Кіра Іванівна стала вчителькою у безкоштовній школі для бідних, а також викладала у низці інших шкіл міста. У цих працях застала Кіру Іванівну Першу Світову війну. На її фронтах загинули два її брати – Вадим та Борис Оболенські. Втрата улюблених братів не тільки відгукнулася глибоким стражданням у душі Кіри, але й змусила по-новому обміркувати своє життя.
Революція внесла у життя Оболенських нові особисті біди. 1918 року рідний брат Кіри Іванівни Юрій вступив у Добровольчу армію і 1920 року загинув у бою. Того ж року іншого брата Павла було заарештовано. Прямо з-під розстрілу, пораненому, йому дивом вдалося втекти з ЧК і емігрувати за кордон – він врятував своє життя, але був навіки розлучений із сім’єю. 1920 року помер батько. Турботи про сім’ю (старої матері та хворої сестри) лягли на плечі Кіри Іванівни, яка працювала шкільним бібліотекарем.
1930 року Кіру Іванівну заарештували, в обвинуваченні було написано: «потенційно є ідеологічною базою для недокорчування поки що нашої зовнішньої та внутрішньої контрреволюції». У слідчій справі вона називається «колишня княжна», їй були приписані такі наміри: «проникати на роботу до наших культурних та навчальних закладів, і там вирощувати у світорозуміння підростаючого покоління шкідливу ідеалістичну філософію». Інших звинувачень висунуто не було. На допиті Кіра Іванівна заявила: «Я не належу до розряду людей, які розділяють платформу радянської влади. Мої розбіжності з конституцією починаються із питання про відокремлення Церкви від держави. Від однодумності із напрямком радянської державності відмовляюся. Жодних контрреволюційних угруповань, організацій чи окремих осіб, активно вороже налаштованих до радянської влади, я не знаю, але водночас заявляю, що називати які б там не було прізвища вважаю недостойним себе, бо знаю, що це в умовах радянської дійсності спричинило б на них неприємності. ». Трійка при ОГПУ Ленінградським військовим округом засудила княжну Кіру Оболенську до 5 років таборів.
Після винесення вироку Кіра Іванівна була вислана етапом з Ленінградської в’язниці до Белбалтлагу у місті Кемь в Архангельській області, а потім переведена до Свірьлагу у місті Лодейне Поле у Ленінградській області. У таборі вона працювала педагогом та медсестрою, працювала багато та старанно, за що була звільнена достроково. В’їзд у місто їй було заборонено, і вона оселилася за 101 кілометр від Ленінграда.
1936 року Кіра Іванівна переїхала до міста Боровичі, де почала викладати іноземні мови у неповній середній школі. Боровичі на той час були місцем заслання духовенства та мирян з Ленінграда та околиць. Кіра Іванівна спілкувалася з усіма віруючими людьми, гнаними радянською владою. Тут зустрілися дві Петроградські мучениці, сестри Олександро-Невського братства, парафіянки Феодоровського собору: княжна Кіра Оболенська та Катерина Арська. Вони були справді духовно близькі один одному, і обставини їхнього мученицького подвигу неймовірно схожі.
У 1937 році в Боровичах були здійснені масові арешти засланця духовенства і мирян, були заарештовані і Кіра і Катерина. Змучені голодним життям 20-х років, ув’язненням у таборі, засланим життям, новим арештом і допитами, дві ці жінки своїм праведним життям заслужили від Господа сили зазнати до кінця. Вони не дали під тортурами жодних свідчень, не назвали жодної людини, і навіть не визнали жодного звинувачення проти себе. Особлива трійка при НКВС у Ленінградській області засудила Кіру Оболенську та Катерину Арську до розстрілу. Вирок був виконаний у Боровичах 17 грудня 1937 року.