Мучениця Христина Тирська p1ap2jk7o11cen1iu210dc16r31u3k6
Житія святих,  Липень

Мучениця Христина Тирська

Місяця липня на 24-й день

Мучениця Христина жила в III столітті. Вона народилася в багатій родині. Батько її Урван був правителем міста Тіра. У віці 11 років дівчинка вирізнялася незвичайною красою, і багато хто хотів одружитися з нею. Однак батько Христини мріяв про те, щоб дочка стала жрицею. Для цього він помістив її в особливе приміщення, де поставив безліч золотих і срібних ідолів, і велів дочці палити перед ними фіміам. Дві рабині прислужували Христині.

У своїй самоті Христина стала замислюватися над тим, хто ж створив цей прекрасний світ? Зі своєї кімнати вона милувалася зоряним небом і поступово прийшла до думки про Єдиного Творця всього світу. Вона переконалася, що безголосі й бездушні ідоли, які стояли в її покоях, нічого не могли створити, оскільки самі були створені руками людини. Вона стала молитися Єдиному Богу зі сльозами, просячи Його відкрити Себе. Душа її розгоралася любов’ю до Невідомого Бога, вона все більше посилювала молитву, поєднуючи її з постом.

Одного разу Христина удостоїлася відвідин Ангела, який наставив її в істинній вірі в Христа, Спасителя світу. Ангел назвав її нареченою Христовою і провістив їй майбутній страдницький подвиг. Свята діва розбила всіх ідолів, що стояли біля неї, і викинула їх за вікно. Батько Христини Урван, відвідуючи свою дочку, запитав її, куди зникли ідоли? Христина мовчала. Тоді, закликавши рабинь, Урван дізнався від них правду. У гніві батько почав бити доньку по щоках. Свята діва спочатку мовчала, а потім відкрила батькові свою віру в Єдиного Істинного Бога і що своїми руками вона знищила ідолів. Тоді Урван наказав вбити всіх рабинь, які прислужували дочці, а Христину піддав жорстокому бичуванню і кинув у темницю. Дізнавшись про те, що трапилося, мати святої Христини зі сльозами прийшла до дочки, просячи її зректися Христа і повернутися до батьківських вірувань. Однак Христина залишилася непохитною. Другого дня Урван покликав доньку на суд і почав її вмовляти вклонитися богам, просити вибачення за свій гріх, але побачив тверде й непохитне її сповідання.

Мучителі прив’язали її до залізного колеса, під яким розвели вогонь. Тіло мучениці, повертаючись на колесі, обпікалося з усіх боків. Потім її кинули в темницю.

Ангел Божий з’явився вночі, зцілив її від ран і підкріпив їжею. Батько, побачивши її вранці неушкодженою, наказав втопити в морі. Але Ангел підтримав святу, камінь занурився, а Христина чудесно вийшла з води і з’явилася до свого батька. У жаху мучитель відніс це до дії чаклунства і вирішив на ранок стратити її. Вночі ж сам несподівано помер. Присланий на його місце інший правитель, Діон, покликав святу мученицю і також намагався схилити до зречення від Христа, але, бачачи її непохитну твердість, знову піддав жорстоким мукам. Свята мучениця Христина довго була в темниці. До неї стали проникати люди, і вона навертала їх до істинної віри в Христа. Так навернулося близько 3000 осіб.

На місце Діона прибув новий правитель Юліан і почав катувати святу. Після різних мук Юліан велів кинути її в розпечену піч і зачинити в ній. Через п’ять днів піч відкрили і знайшли мученицю живою і неушкодженою. Бачачи чудеса, що відбуваються, багато хто увірував у Христа Спасителя, а мучителі святу Христину зарубали мечем.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь мученице Христине Тирской, глас 4

Зва́нием ева́нгельски Христу́ уневе́стившися,/ Христи́но сла́вная,/ сла́ву ми́ра сего́ и по́хоть бре́нную вмени́ла еси́ ни во что же,/ о само́м телеси́ небрегу́щи,/ му́ки претерпе́ла еси́ до́блественно,/ тем твое́ страда́ние хвала́ми почита́ем,// му́ченице, Христу́ тезоимени́тая.

Ин тропарь мученице Христине Тирской, глас 4

А́гница Твоя́, Иису́се, Христи́на/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́,/ и, Тебе́ и́щущи, страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́,/ и умира́ю за Тя, да и живу́ с Тобо́ю,/ но, я́ко же́ртву непоро́чную, приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак мученице Христине Тирской, глас 4

Светови́дная голуби́ца позна́лася еси́, криле́ иму́щи зла́те,/ и к высоте́ Небе́сней возлете́ла еси́, Христи́но честна́я./ Те́мже твой сла́вный пра́здник соверша́ем,/ ве́рою покланя́ющеся твои́х моще́й ра́це,/ из нея́же истека́ет всем оби́льно/ исцеле́ние Боже́ственное,// душа́м же и те́лом.

Тропaрь, глaсъ д7:

Ѓгница твоS, їи7се, хрістjна зовeтъ вeліимъ глaсомъ: тебE, женишE м0й, люблю2, и3 тебE и4щущи страдaльчествую, и3 сраспинaюсz и3 спогребaюсz кRщeнію твоемY, и3 страждY тебє2 рaди, ћкw да цrтвую въ тебЁ, и3 ўмирaю за тS, да и3 живY съ тоб0ю: но ћкw жeртву непор0чную пріими1 мz, съ люб0вію пожeршуюсz тебЁ: тоS мл7твами, ћкw млcтивъ, сп7си2 дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Вознесhйсz:

Свэтови1днаz голуби1ца познaласz є3си2, крилЁ и3мyщи злaтэ, и3 къ высотЁ нбcнэй возлетёла є3си2, хрістjно честнaz. тёмже тв0й слaвный прaздникъ совершaемъ, вёрою покланsющесz твои1хъ мощeй рaцэ: и3з8 неsже и3стекaетъ всBмъ nби1льнw и3сцэлeніе бжcтвенное, душaмъ же и3 тёлwмъ.

Ще в розробці