Мучениця Філофея Румунська

Місяця грудня в 7-й день

Народилася в Тирново, можливо близько 1206 року. Її батьком був болгарин-землероб, а мати – валашка. Мати виростила доньку в істинно християнському дусі, але незабаром померла. Тоді батько Філофеї вступив у другий шлюб. Благочестива отроковиця багато зазнала від мачухи, яка звинувачувала її в непокорі, надмірно частому відвідуванні церкви і марнуванні домашнього добра на милостиню сиротам і бідним дітям. Батько теж докоряв доньці, але Філофея твердо трималася богоугодного житія, якого навчилася в матері. Вона зберігала свою непорочність, продовжувала ходити до церкви, роздавала одяг і їжу нужденним дітям, проводила час удома в пості й молитві.

Господь покликав її до себе, коли Філофеї було всього дванадцять років. Стояла осінь, і батько працював у полі, а мачуха щодня посилала Філофею відносити батькові їжу з дому. Але Філофея мала звичай віддавати частину їжі бідним дітям, які просили в неї на вулиці. Батько, помітивши нестачу їжі, дорікнув у цьому дружині, але та відповіла, що посилає достатньо. “Запитай доньку твою, що вона робить з їжею”, – сказала мачуха. Батько розлютився на доньку і вирішив таємно простежити за нею. Одного разу опівдні, ховаючись у кущах, він побачив як Філофея роздає їжу бідним дітям. Шалений гнів охопив його, він піддався диявольському намовляння і кинув свою сокирку у Філофею. Смертельно поранена, мучениця віддала дух у руки найсолодшого Нареченого Христа, прийнявши смерть за віру.

Одразу ж після скоєння злодіяння страх і каяття охопили батька. Він спробував підняти тіло дочки, але не зміг – воно стало важким як камінь. Тоді він побіг до архієпископа Тирновського і сповідав свій гріх. Архієпископ із духовенством і натовпом народу вийшли з міста з кадіннями і свічками в руках, маючи намір перенести тіло святої мучениці в міський собор. Але і їм не вдалося підняти тіло із землі.

Розуміючи, що свята Філофея не бажає залишатися у своєму місті, архієпископ і духовенство почали молитися Богові й мучениці, називаючи один за одним багато монастирів, церков і соборів по обидва боки Дунаю. Але лише коли було названо монастир Куртя-де-Арджеш, тіло мучениці стало легким і його поклали в раку для шанування. Архієпископ написав про волю святої мучениці воєводі Раду Чорному (Раду Негру), просячи його прийняти мощі святої для захисту і розради румунського народу. Тирнівське духовенство перепровадило тіло святої до Дунаю, де їх зустріли румуни – духовенство і миряни на чолі з митрополитом і воєводою. З царськими почестями мощі доставили в Куртя-де-Арджешський монастир, де спочивають і нині.

Віряни всієї Румунської Православної Церкви шанують святу Філофею, але особливо велике її шанування в Арджешських, Димбовицьких і Праховських землях. До неї звертають особливі молитви про зцілення хворих, влаштовують паломництва, особливо в день її пам’яті 7 грудня. За часів посухи раку з мощами святої проносили урочистою ходою навколишніми селами, і за її молитвами Бог посилав дощі.