Мучениці Фекла, Марфа та Марія в Персії

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 9-й день

Святі діви Фекла, Марфа і Марія жили в перському селищі Кашаз за часів переслідувань з боку Шапура II (бл. 347). Вони присвятили себе Богу під духовним керівництвом священника на ім’я Павел. Усе майно діви передали своєму духівникові, тому він став володарем великих багатств і великих земель. Звинувачений у сповідуванні християнства перед верховним жерцем Нарсе-Тамшапуром, Павел був заарештований. Солдати конфіскували все знайдене у нього майно. Були також схоплені і його учениці.

У кайданах їх привели до селища Хазза, поруч з Арбелою. Першим перед Тамшапуром постав Павел. Жрець пообіцяв повернути все його майно, якщо він вклониться сонцю і вип’є ідоложертвенної крові. Син погибелі, який любив золото більше, ніж Христа, священник зробив усе, що йому наказали. Тоді Тамшапур, який бажав за будь-яку ціну привласнити собі його багатство, придумав щось інше. Він сказав, що виконає обіцянку, тільки якщо Павел вмовить дів поклонитися сонцю і одружитися.

Коли Павел розповів про своє віровідступництво ученицям і запропонував піти за його прикладом, вони виявили до нього велике презирство, назвавши новим Іудою. Діви були передані мучителям, і кожна із них отримала сто ударів батогом. Попри це вони зі ще більшою ревністю сповідали віру в Христа. Тамшапур засудив їх на смерть і, повторюючи Павлові свої обіцянки, наказав йому вбити учениць власними руками, сподіваючись, що той відмовиться і це буде приводом забрати собі багатства.

Однак грошолюбство вже зробило серце священника твердішим і нечутливішим за камінь. Він узяв меч і вбив святих дів, які встигли сказати йому такі слова: «Нещасний пастирю, який став згубним вовком через любов до грошей! Чи це мирна жертва, яку ми отримали із твоїх рук? Чи це Животворяща Кров, яку ти нам давав? Але твій меч приносить нам вічне життя і славу. Ми йдемо до Христа, нашого багатства і скарбу, а ти не отримаєш майна, якого шукаєш, і скоро тебе, як нерозумного багатія з Євангелія, спіткає суд Божий» (пор.: Лк. 12:20). І справді, того ж вечора Тамшапур наказав задушити Павла у в’язниці і заволодів його багатствами.