...
Житія святих,  Квітень

Мучениці Агапія, Ірина та Хіонія

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 16-й день

Святі мучениці Агапія, Ірина та Хіонія були рідними сестрами і жили поблизу італійського міста Аквілеї наприкінці ІІІ – на початку IV століття. Сестри, які в ранньому віці залишилися сиротами, вели благочестиве християнське життя і відмовлялися виходити заміж. Неподалік від них жив священник на ім’я Зінон, котрий був їхним духовним наставником.

Одного разу Зінону явився святий мученик Хрисогон, мощі якого перебували у пресвітера, і повідомив йому, що трьох святих дів буде взято на муки. Про те саме було повідомлено й святій Анастасії Узорішительці, яка після цього прийшла до дому священника й спитала, де ті діви, котрих стосувалося видіння. Дізнавшись, де вони жили, свята Анастасія відвідала їх і пробула у них ніч, ведучи з ними душекорисні розмови та укріплюючи їх перед прийдешніми стражданнями. Десять днів потому пресвітер Зінон відійшов до Господа, а Агапія, Ірина та Хіонія були схоплені й приведені до імператора Діоклітіана.

Правитель Римської імперії зажадав від святих дів зречення християнської віри і принесення жертви богам, обіцяючи після нього знайти їм знатних наречених. Благочестиві сестри відмовилися від цього, і нечестивий цар кинув їх до темниці. Потім, коли він вирушив до Македонії, повелів взяти з собою ув’язнених християн, зокрема й святих Агапію, Ірину і Хіонію, і там наказав ігемону Дулкіцію катувати християн, примушуючи їх до принесення жертв ідолам. Коли той побачив трьох святих сестер, то розпалився похоттю і звелів посадити їх у темницю та сказати їм, що вони отримають свободу, якщо погодяться виконати нечисте бажання ігемонове. Святі Агапія, Ірина і Хіонія відмовилися, тож ігемон замислив прийти до них вночі й силоміць досягнути свого.

Господь, однак, не дозволив йому збезчестити святих сестер: як тільки Дулкіцій ступив на поріг приміщення, де вони знаходилися, він втратив розум і не зміг іти далі, натомість зайшов до пекарні й там весь випачкався сажею, і коли слуги побачили його в такому вигляді, то злякалися й втекли, а інші сміялися з нього, тоді як він не усвідомлював, що випачкався. Так було посоромлено нечестивого ігемона.

Дулкіцій вважав те, що сталося, наслідком чародійства і захотів помститися святим. Звелівши привести святих дів на судилише, ігемон наказав оголити їх, проте Бог захистив Своїх угодниць: одяг їхній так пристав до тіла, що слуги не змогли його зняти, а Дулкіцій заснув просто на своєму суддівському місці.

Після того Діоклітіан розпорядився віддати Агапію, Ірину та Хіонію на муки судді Сисинію. Він допитав їх по черзі, почавши з Ірини, наймолодшої із сестер. Потім до нього привели Агапію і Хіоіню, які також виявилися непохитними у вірі. Тоді Сисиній, розгнівавшись, засудив Агапію і Хіонію на спалення. Так святі діви й завершили своє благочестиве життя, перейшовши до обителей Небесних. Тіла ж їхні та навіть одяг їхній виявилися зовсім не пошкодженими вогнем. Вночі ж свята Анастасія, слуги котрої принесли їй тіла мучениць, помазала їх пахощами й з честю поклала у новому гробі.

Наступного дня до Сисинія знову привели святу Ірину. Коли вона підтвердила свою вірність Господу, суддя наказав віддати її до блудилища на наругу. Дорогою воїнів, котри вели мученицю до скверного того місця, наздогнали інші два воїни, величні на вигляд, та сказали, що суддя звелів відвести Ірину туди, куди вони вкажуть. Святу привели на високий пагорб, після чого воїни пішли, а двоє мужів, які насправді були ангелами Божими, стали невидимі. Ірина ж піднесла хвалу Богу, Котрий зберіг її від наруги.

Довідавшись про те, що сталося, Сисиній розлютився й поїхав до місця, де була свята. Він побачив її на пагорбі, але піднятися на нього не зміг, бо йому здалося, ніби обнесений він високою стіною, через яку неможливо переступити. Цілий день об’їжджав він пагорб на коні, проте піднятися так і не спромігся. Деякі ж воїни, котрі з ним були, вистрілили у святу із лука. Ірина ж сказала Сисинію: “Я сміюся над тобою, нечестивий, що ти, неначе на сильного мужа, вийшов на мене, слабку жінку, зі зброєю. Та ось я, чистою і неоскверненою вами, відходжу до господа мого Іісуса Христа, Котрий нині причислить мене до моїх сестер”. Промовивши це й виголосивши подяку Богові, свята Ірина лягла на землю і померла, здобувши вічну славу в Царстві Небесному.

Вончі свята Анастасія Узорішителька послала своїх слуг забрати із пагорба тіло мучениці, після чого помазала його пахощами та поховала разом з тілами її сестер.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Кондак мученицам Агапии, Ирине и Хионии, глас 4

Кре́пко ду́шу, Ири́но, ополчи́ла еси́ ве́рою,/ я́ве лука́ваго посрами́вши,/ и ко Христу́ привела́ еси́ тмы́ люде́й мно́жества, блаже́нная,/ и, порфи́ру от крове́й нося́щи,// со а́нгелы ны́не весели́шися.

Кондaкъ, глaсъ д7:

Крёпкw дyшу, їри1но, њполчи1ла є3си2 вёрою, ћвэ лукaваго посрами1вши, и3 ко хrтY привелA є3си2 тмы2 людeй мн0жєства, бlжeннаz: и3 порфЂру t кровeй носsщи, со ѓгGлы нhнэ весели1шисz.

Ще в розробці

Знайшли помилку