Мученики Віт, Модест і Крискентія годувальниця
День пам'яті (н. ст.)
Місяця травня на 16-й день / червня на 15-й день
Святі мученики Віт, Модест і Крискентія годувальниця постраждали за Христа в часи царювання імператора Діоклітіана (284–305). Віт був сином знатного сицилійського вельможі, язичника Гіласа. Ще юним отроком він запалав полум’яною любов’ю до Господа Іісуса Христа і безперестанку молився Йому. Господь дарував Вітові благодать чудотворення. Він зціляв хворих і навернув до Христа безліч язичників.
Дізнавшись про це, правитель Валеріан викликав Гіласа і радив йому відвернути сина від віри в Христа. Якраз у той час імператор видав указ про гоніння на християн, і тому не тільки юнак, а й весь дім Гіласа міг постраждати. Але Гілас не зміг переконати святого Віта, тож став бити отрока.
Правитель Валеріан дізнався, що святий Віт відмовився принести жертву богам, і зажадав його до себе на суд. Перед судом святий отрок непохитно сповідав свою віру і навідріз відмовився принести ідолам жертву. Його знову били. Коли правитель, даючи розпорядження про посилення мук, простягнув руку, вона негайно відсохла. По молитві святого правитель отримав зцілення і, припинивши суд, віддав святого отрока Гіласу, наказавши будь-що відвернути його від віри в Христа.
Щоб спокусити сина на плотський гріх, Гілас оточив його розкішшю, привів до нього гарних дівчат. Святому подавали найсмачнішу їжу, влаштовували пири й забави, але бажаних результатів не домоглися. Святий Віт не переставав молитися і просити допомоги Божої в спокусах. Йому явилися Ангели і молилися разом із ним.
Коли Гілас увійшов до сина і глянув на Ангелів, то відразу осліп. Гілас дав обіцянку зректися кумирів, і святий Віт зцілив його. Але, озлобившись серцем, Гілас не виконав своєї обіцянки. Прихильність до сина перетворилася в ньому на ненависть, і він вирішив умертвити його. Щоб врятувати хлопчика, його вихователь святий Модест і годувальниця свята Крискентія, які були християнами, таємно повели його із рідного дому. Біля річки вони побачили човен. Ангел увійшов разом з ними до човна і доправив їх в італійську область Луканію, де святі, ховаючись від мучителів, жили таємно. Святий отрок не переставав зцілювати хворих і навертати язичників у християнство. Чутка про нього поширилася і тут.
Святим Віту і Модесту довелося постати перед Діоклітіаном. Вражений красою отрока, він настійно вмовляв його принести жертву богам. Святий отрок викрив безумство ідолопоклоніння і зцілив сина Діоклітіана, який біснувався. Імператор запропонував святому Віту великі почесті, славу і багатство за умови зречення Христа. Отрок відмовився і з колишньою мужністю сповідав себе християнином. Його ув’язнили разом зі святим Модестом.
Коли в’язням явився Іісус Христос, укріпляючи їх у подвигу і даруючи Свою допомогу, кайдани спали з їхніх рук. Вважаючи чудо чаклунством, Діоклітіан розпорядився кинути святого Віта в казан із киплячим оловом. Святий стояв у ньому, наче в прохолодній воді, і залишився неушкодженим. Тоді на нього випустили величезного лева. Отрок осінив себе хресним знаменням — і звір покірно ліг біля його ніг та став лизати йому ступні.
Після цього святих мучеників повісили на стовпах і стругали залізними кігтями. Свята Крискентія вийшла із натовпу глядачів, сповідала себе християнкою та докорила імператору за жорстокість. Її піддали таким самим мукам. Святий Віт звернувся до Бога: «Боже, врятуй нас силою Твоєю і визволи нас». Почався землетрус. Багато язичників загинули під обваленими будівлями, а Діоклітіан у страху втік до свого палацу.
Ангел зняв мучеників зі стовпів і переніс до Луканії. Святий мученик Віт помолився Богу, щоб Він у мирі прийняв їхні душі й не позбавив Своїх благодіянь усіх, хто звершуватиме їхню пам’ять. З неба був голос: «Почута молитва твоя». Святі з радістю віддали Богові свої душі.
Страждання святих мучеників Віта, Модеста і Крискентії відбулися близько 303 року. З годом мощі святого Віта було перенесено до Праги. Святий благовірний князь В’ячеслав Чеський (пам’ять 28 вересня) створив на честь святого мученика Віта храм, де після смерті був похований.