...
Мученики Віктор і Сосфен Халкідонські p1at905qs018ghmv4h5qm91grv5
Житія святих,  Вересень

Мученики Віктор і Сосфен Халкідонські

Місяця вересня на 16-й день

Свята великомучениця Євфимія всехвальна була дочкою християн – сенатора Філофрона і Феодосії. Вона постраждала за Христа в м. Халкідоні, розташованому на березі Босфору, навпроти Константинополя, близько 304 року.

Халкідонський правитель Пріск розіслав наказ усім жителям Халкідона і його околиць з’явитися на язичницьке свято вклонитися і принести жертву ідолу Арея, погрожуючи великими муками тому, хто не виконає наказу. Під час цього нечестивого свята 49 християн ховалися в одному будинку, де таємно звершували Божественну службу Істинному Богу. Серед тих, хто молився, була і юна дівчина Євфимія. Незабаром про місцеперебування християн стало відомо, і їх привели до Приска для відповіді. Протягом 19 днів мучеників піддавали різним тортурам і катуванням, але ніхто з них не похитнувся у вірі й не погодився принести жертву ідолу. Розгніваний правитель, не знаючи, яким ще способом примусити християн до зречення, послав їх на суд до імператора Діоклітіана, але відокремив від них наймолодшу – дівицю Євфимію, сподіваючись, що вона, залишившись одна, не витримає випробувань.

Свята Євфимія, розлучена зі своїми братами по вірі, старанно молилася Господу Іісусу Христу, щоб Він Сам укріпив її в майбутньому подвигу. Спочатку Приск умовляв святу зректися, обіцяючи земні блага, потім дав наказ мучити її. Мучениця була прив’язана до колеса з гострими ножами, які під час обертання відрізали шматки тіла. Свята голосно молилася. І ось колесо саме собою зупинилося і не рухалося за всіх зусиль катів. Ангел Господній, що зійшов з неба, зняв Євфимію з колеса і зцілив від ран, свята ж з радістю дякувала Господу.

Не збагнувши дива, мучитель наказав воїнам Віктору і Сосфену кинути святу в розпечену піч. Але ті, побачивши в полум’ї двох грізних Ангелів, відмовилися виконати наказ правителя і самі увірували в Бога, Якому поклонялася Євфимія. Зухвало проголосивши, що і вони християни, Віктор і Сосфен сміливо пішли на страждання. Їх віддали на поталу звірам. Під час страти вони волали до милосердя Божого, щоб Господь і їх прийняв у Царство Небесне. Почувши небесний Глас, що закликав їх, вони відійшли в життя вічне. Звірі ж навіть не доторкнулися до їхніх тіл.

Свята Євфимія, кинута іншими воїнами в піч, залишилася цілою. З Божою допомогою вона виходила неушкодженою після багатьох інших тортур і катувань. Приписуючи це чаклунству, правитель велів викопати новий рів, наповнив його ножами, а зверху прикрив землею і травою, щоб мучениця не знала про приготовану їй страту; але й тут свята Євфимія залишилася неушкодженою, легко пройшовши над ровом. Нарешті, її засудили на поталу звірам у цирку. Перед стратою свята стала просити, щоб Господь сподобив її померти. Жоден звір, випущений на арену, не кинувся на святу. Лише одна ведмедиця завдала їй невелику рану на нозі, з якої потекла кров, і свята великомучениця Євфимія негайно померла. У цей час стався землетрус, стражники і глядачі від страху втекли, тож батьки святої змогли взяти її тіло і з честю поховати недалеко від Халкідона.

Згодом на могилі великомучениці Євфимії було зведено величний храм. У цьому храмі відбувалися засідання IV Вселенського Собору 451 року, під час яких свята великомучениця дивовижним чином підтвердила православне сповідання, поклавши край єресі монофізитів, про що докладно йдеться в день спомину цього чуда II липня.

Після взяття Халкідона персами 617 року мощі святої великомучениці Євфимії перенесено було до Константинополя (близько 620 р.). У період іконоборчої єресі рака з мощами святої Євфимії виявилася кинутою в море. Благочестиві корабельники витягли їх. Згодом вони потрапили на острів Лемнос, а 796 року були повернуті до Константинополя.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь мученику Виктору Халкидонскому, глас 4

Му́ченик Твой, Го́споди, Ви́ктор,/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́, Бо́га на́шего:/ име́яй бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости./ Того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак мученику Виктору Халкидонскому, глас 4

И́же сла́ве, Го́споди и всех Соде́телю,/ Ты в ми́ре яви́л еси́ украше́нных доброде́тельми страстоте́рпцы и му́ченики,// да и́мут непобеди́мую побе́ду.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку