Мученики Петро Жуков і Прохор Михайлов

День пам'яті (н. ст.)

У неділю, найближчу до 25 січня, – Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця квітня на 6-й день

27 березня 1918 року до священника Знам’янської церкви села Гнєздово Вишневолоцького повіту Тверської губернії з’явилися комендант Нікулінської волості, два озброєні червоногвардійці, діловод і два члени волосного комітету й пред’явили письмове розпорядження голови волосної ради Журавльова провести опис церковного майна. У присутності причту і церковного старости вони приступили до опису, до якого включили всі речі зі срібла і міді та ризницю. Незважаючи на бідність недавно побудованого дерев’яного храму, вони взяли із церкви всі гроші: двадцять три карбованці тринадцять копійок і дві касові книжки на двісті карбованців. На четвертий день після цієї події Журавльова схопили селяни і відправили під конвоєм до сусіднього Козловського комітету, але дорогою, під час переходу мосту через річку, він кинувся у воду і потонув. Селяни визнали це явною карою Божою за розорення церков.

У квітні відбувся волосний сход, і парафіяни села Гнєздово стали дорікати червоногвардійцям за те, що вони незаконно захоплюють церковне майно. Особливо вирізнялися своєю ревністю в захисті храму Петро Жуков і Прохор Михайлов. Червоногвардійці тут же на сході заарештували близько тридцяти осіб і взяли їх під варту в будівлю волосного комітету. Тут їх побили, а потім через деякий час повели до повітового міста Вишній Волочок. Дорогою заарештованих селян жорстоко били, і, поки дійшли до міста, червоногвардійці вбили десять осіб. У волосному комітеті Петра Жукова побили так, що вся голова його була в ранах, були переламані пальці; на сьомій версті мучителі покінчили зі своєю жертвою: розрізали вилиці, вирізали язик і застрелили. Не менше мук зазнав і Прохор Михайлов, якого били два дні; дорогою йому нанесли вісім багнетних ран і застрелили вже на дев’ятій версті, коли він знепритомнів і став нечутливим до катування.

8 квітня тіла вбитих нових Тверських сповідників були урочисто поховані в їхній парафії. Єпископ Тверський Серафим (Александров) благословив сповістити про те, що сталося, по всій єпархії і відслужити всенародні панахиди у всіх міських і сільських церквах.