Мученики Павло та Іуліанія Птолемаїдські

Місяця серпня на 17-й день

Святі мученики Павло і його сестра Іуліанія були страчені за імператора Авреліана (270-275) у фінікійському місті Птолемаїді. Одного разу імператор приїхав у Птолемаїду. Павло, який був серед тих, хто зустрічав, осінив себе хресним знаменням, і це було помічено. Його одразу ж схопили і кинули в темницю. Коли наступного дня його привели на суд, він відкрито і сміливо сповідував свою віру в Христа, за що його піддали жорстоким мукам. Іуліанія, бачачи страждання брата, почала при всіх звинувачувати імператора в несправедливості та жорстокості, за що також піддалася катуванням. Мучеників били, тіла їхні рвали залізними гаками, палили на розпечених ґратах, але не могли зломити чудового терпіння сповідників Господніх. Троє воїнів, які катували святих, вражені величчю духу мучеників, увірували в Христа. Ці нові обранці Божі, Квадрат, Акакій і Стратонік, були негайно страчені. Мучитель спробував спокусити святу Іуліанію обіцянкою взяти її за дружину, якщо вона відмовиться від Христа, але свята відкинула пропозицію спокусника і залишилася непохитною. За велінням імператора мученицю віддали в блудницю для осквернення, але Господь зберіг її і там: усі, хто намагався доторкнутися до святої, втрачали зір. Тоді розгніваний імператор наказав знову спалювати тіла мучеників. Народ, що юрмився навколо, дивлячись на страждання невинних, почав голосно нарікати, Авреліан наказав негайно обезголовити мучеників. З радісними обличчями брат і сестра йшли на страту і співали: “Врятував ти нас, Господи, від тих, хто нас жахає, і тих, хто нас ненавидить, посоромив ти” (Пс. 43:8).