Житія святих,  Вересень

Мученики Мамант, батько його Феодот і мати Руфіна, Кесарійські (Каппадокійські)

Місяця вересня на 2-й день

Святий мученик Мамант народився в Пафлагонії від благочестивих і знатних батьків-християн Феодота і Руфіни. За відкрите сповідання своєї віри батьків святого схопили язичники й ув’язнили в темницю в Кесарії Каппадокійській. Знаючи свої тілесні немочі, Феодот молився, щоб Господь узяв його перед муками. Господь почув молитву, і він помер у в’язниці. Слідом за ним померла і свята Руфіна, розродившись передчасно сином, якого вона молитовно доручила Богові, просячи Його бути Хранителем і Заступником осиротілого немовляти. Бог почув передсмертну молитву святої Руфіни: багата вдова християнка Аммія з честю поховала тіла святих Феодота і Руфіни, а хлопчика взяла до себе і оточила його материнською турботою. Святий Мамант виріс переконаним християнином. Прийомна мати дбала про розвиток його природних здібностей і рано віддала його вчитися грамоти. Хлопчик навчався легко й охоче. Він був не по літах розважливий і вирізнявся ранньою зрілістю розуму і серця. Розсудливими промовами й особистим прикладом юний Мамант навернув у християнство багатьох своїх однолітків. Про це донесли правителю Демокріту, і юнака схопили і представили на суд. З поваги до його знатного походження Демокріт не наважився піддати його тортурам і відіслав його до імператора Авреліана (270-275). Той спочатку ласкою, а потім погрозами мав намір спокусити святого Маманта в язичницьку віру, але всі його старання були марними: святий безбоязно сповідував себе християнином і викрив божевілля язичників, які поклоняються бездушним бовдурам. Розлючений імператор піддав юнака жорстоким катуванням. Потім хотіли втопити святого, але Ангел Господній врятував Маманта і повелів жити на високій горі в пустелі, що знаходилася недалеко від Кесарії. Підкоряючись волі Божій, святий влаштував там невелику церкву і став проводити життя в суворій стриманості, подвигах посту і молитви.

Незабаром він отримав дивовижну владу над силами природи: до його житла збиралися звірі, що населяли навколишню пустелю, і слухали читання Святого Євангелія. Харчувався святий Мамант молоком диких кіз і ланей.

Не забував святий і про потреби своїх ближніх: готуючи з цього молока сири, він безоплатно роздавав їх жебракам. Незабаром слава про Богоугодне життя святого Маманта поширилася по всій Кесарії. Стурбований правитель послав за ним загін воїнів. Зустрівшись на горі зі святим Мамантом, воїни не впізнали його, прийнявши за простого пастуха. Тоді святий запросив їх у хатину, напоїв молоком і сам відкрив їм своє ім’я, бо знав, що на нього чекає мученицька смерть за Христа. Віддавши себе в руки мучителів, святий Мамант був приведений на суд намісника Олександра, який піддав його витонченим і тривалим катуванням. Однак вони не зломили християнську волю святого. Він був укріплений зверненими до нього згори словами: “Міцнішай і мужайся, Мамант”. Коли святого Маманта віддали на поживу звірам, ті не чіпали святого. Тоді один із язичницьких жерців вразив його тризубом. Смертельно поранений, святий Мамант вийшов за межі міста. Там, у невеликій кам’яній печері, він і віддав дух свій Богові, Який привселюдно покликав святого мученика Маманта в горні селища († 275). Вірянами він був похований на місці смерті.

Незабаром християни стали отримувати від нього благодатну допомогу у своїх недугах і скорботах. Святитель Василій Великий так говорить про святого мученика Маманту в проповіді до народу: “Поминайте святого мученика: ті, хто бачив його у видіннях, хто з тих, що живуть на цьому місці, має його помічником, кому з тих, що кличуть його ім’я, він допоміг самою справою, кого з заблукалих у житті наставив, кого від недуг зцілив, чиїх дітей, вже померлих, знову повернув до життя, чиє життя продовжив, – усі, зібравшись воєдино, принесіть хвалу мученикові”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь мученику Маманту Кесарийскому, глас 4

Му́ченик Тво́й, Го́споди, Ма́мант/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́, Бо́га на́шего:/ име́яй бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости./ Того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак мученику Маманту Кесарийскому, глас 3

Жезло́м, свя́те, от Бо́га тебе́ да́нным,/ лю́ди твоя́ упаси́ на па́житех живоно́сных,/ зве́ри же неви́димыя и неукроти́мыя/ сокруши́ под но́ги тя пою́щих,/ я́ко вси, и́же в беда́х,// предста́теля тя те́пла, Ма́манте, и́мут.

Тропaрь мч7ника, глaса д7:

Мч7никъ тв0й, гDи, мaмантъ, во страдaніи своeмъ вэнeцъ пріsтъ нетлённый t тебє2 бGа нaшегw: и3мёzй бо крёпость твою2, мучи1телей низложи2, сокруши2 и3 дeмwнwвъ немощны6z дeрзwсти. тогw2 мл7твами сп7си2 дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ G.
Под0бенъ: Дв7а днeсь:

Жезл0мъ, ст7е, t бGа тебЁ дaннымъ, лю1ди тво‰ ўпаси2, на пaжитехъ живон0сныхъ: ѕвёри же неви6димыz и3 неукроти6мыz сокруши2 под8 н0ги тS пою1щихъ: ћкw вси2, и5же въ бэдaхъ, предстaтелz тS тeпла, мaманте, и4мутъ.

Ще в розробці

Знайшли помилку