Мученики Мамант, батько його Феодот і мати Руфіна, Кесарійські (Каппадокійські)

Місяця вересня на 2-й день

Святий мученик Мамант народився в Пафлагонії від благочестивих і знатних батьків-християн Феодота і Руфіни. За відкрите сповідання своєї віри батьків святого схопили язичники й ув’язнили в темницю в Кесарії Каппадокійській. Знаючи свої тілесні немочі, Феодот молився, щоб Господь узяв його перед муками. Господь почув молитву, і він помер у в’язниці. Слідом за ним померла і свята Руфіна, розродившись передчасно сином, якого вона молитовно доручила Богові, просячи Його бути Хранителем і Заступником осиротілого немовляти. Бог почув передсмертну молитву святої Руфіни: багата вдова християнка Аммія з честю поховала тіла святих Феодота і Руфіни, а хлопчика взяла до себе і оточила його материнською турботою. Святий Мамант виріс переконаним християнином. Прийомна мати дбала про розвиток його природних здібностей і рано віддала його вчитися грамоти. Хлопчик навчався легко й охоче. Він був не по літах розважливий і вирізнявся ранньою зрілістю розуму і серця. Розсудливими промовами й особистим прикладом юний Мамант навернув у християнство багатьох своїх однолітків. Про це донесли правителю Демокріту, і юнака схопили і представили на суд. З поваги до його знатного походження Демокріт не наважився піддати його тортурам і відіслав його до імператора Авреліана (270-275). Той спочатку ласкою, а потім погрозами мав намір спокусити святого Маманта в язичницьку віру, але всі його старання були марними: святий безбоязно сповідував себе християнином і викрив божевілля язичників, які поклоняються бездушним бовдурам. Розлючений імператор піддав юнака жорстоким катуванням. Потім хотіли втопити святого, але Ангел Господній врятував Маманта і повелів жити на високій горі в пустелі, що знаходилася недалеко від Кесарії. Підкоряючись волі Божій, святий влаштував там невелику церкву і став проводити життя в суворій стриманості, подвигах посту і молитви.

Незабаром він отримав дивовижну владу над силами природи: до його житла збиралися звірі, що населяли навколишню пустелю, і слухали читання Святого Євангелія. Харчувався святий Мамант молоком диких кіз і ланей.

Не забував святий і про потреби своїх ближніх: готуючи з цього молока сири, він безоплатно роздавав їх жебракам. Незабаром слава про Богоугодне життя святого Маманта поширилася по всій Кесарії. Стурбований правитель послав за ним загін воїнів. Зустрівшись на горі зі святим Мамантом, воїни не впізнали його, прийнявши за простого пастуха. Тоді святий запросив їх у хатину, напоїв молоком і сам відкрив їм своє ім’я, бо знав, що на нього чекає мученицька смерть за Христа. Віддавши себе в руки мучителів, святий Мамант був приведений на суд намісника Олександра, який піддав його витонченим і тривалим катуванням. Однак вони не зломили християнську волю святого. Він був укріплений зверненими до нього згори словами: “Міцнішай і мужайся, Мамант”. Коли святого Маманта віддали на поживу звірам, ті не чіпали святого. Тоді один із язичницьких жерців вразив його тризубом. Смертельно поранений, святий Мамант вийшов за межі міста. Там, у невеликій кам’яній печері, він і віддав дух свій Богові, Який привселюдно покликав святого мученика Маманта в горні селища († 275). Вірянами він був похований на місці смерті.

Незабаром християни стали отримувати від нього благодатну допомогу у своїх недугах і скорботах. Святитель Василій Великий так говорить про святого мученика Маманту в проповіді до народу: “Поминайте святого мученика: ті, хто бачив його у видіннях, хто з тих, що живуть на цьому місці, має його помічником, кому з тих, що кличуть його ім’я, він допоміг самою справою, кого з заблукалих у житті наставив, кого від недуг зцілив, чиїх дітей, вже померлих, знову повернув до життя, чиє життя продовжив, – усі, зібравшись воєдино, принесіть хвалу мученикові”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання