Мученики Лукіліан, Клавдій, Іпатій, Павло, Діонісій та мучениця Павла діва

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 3-й день

Мученик Лукіліан був язичницьким жерцем у часи правління римського імператора Авреліана (270–275). У старості він переконався в хибності язичництва і всією душею навернувся до віри у Христа Спасителя й хрестився.

Під впливом його проповіді багато язичників стали навертатися до християнства. Тоді іудеї донесли на Лукіліана градоначальнику Нікомідії Сильвану. Той став примушувати старця повернутися до ідолослужіння. За відмову Лукіліану розтрощили щелепи, його били палицями і повісили головою донизу, а потім ув’язнили в темниці, де він зустрів чотирьох отроків-сповідників Христових: Клавдія, Іпатія, Павла й Діонісія. Святий Лукіліан переконував їх твердо віру та не боятися мук і смерті.

Через деякий час всі вони були приведені на судилище й кинуті в розпалену піч, але дощ, що раптом пролився, загасив полум’я і мученики залишилися неушкодженими. Правитель засудив їх до смертної кари, відправивши для виконання вироку до Візантії. Святі отроки були усічені мечем, а святий мученик Лукіліан був багатьма гвіздками прибитий до хреста.

Свідком подвигу святих мучеників була свята діва Павла, яка присвятила себе служінню страждальцям за віру у Христа. Вона доставляла їжу в’язням-мученикам, омивала їхні рани, приносила ліки і віддавала похованню тіла мучеників. Після кончини святого Лукіліана і чотирьох отроків вона повернулася до Нікомідії та продовжила своє служіння.

Свята діва була схоплена і кинута в піч, однак силою Божою залишилася неушкодженою. Тоді її відіслали до Візантії, де вона була усічена мечем.

Тропарі, кондаки, молитви та величання